2453
Канал об IT в целом и о программировании в частности. На канале объявлено военное положение и поэтому по вопросам рекламы пишите: @aratak, а деньги отправляйте сюда: https://send.monobank.ua/jar/97f7LwGQJF
Деякий час тому, один стартап показав AI-персон, які можуть сгенерувати вам ролік, на якому з емоціями та розстановкою розкажуть ваш введений текст. Обираєте модель, вбиваєте текст, чекаєте трошки та вуаля! Автоматизація тіктоків усіляких готова. А потім зʼясувалося, що це запис справжньої людини, яка назнімала купу годин різноманітних роликів, з різним посилом та тактом. А сервіс просто синтезує голос та синхронізує рух губ із синтезованим текстом. Магія! Найняли стопіцот акторів, кожен з яких за півтора центи назнімав гігабайти відео. А синтез голосу з ліпсінком це вже вирішені задачі. А після демки всі такі «вау які реалістичні відосики!».
А ще на днях Амазон вскрився зі своїми автоматизованими магазинами. Ну там де з кошиком ходиш по магазину кладеш все собі що хочеш, а ШІ спостерігає за вами через купу камер та прораховує що ви там собі забрали. Виявилося, що автоматизація магазинів відбувалася за рахунок найнятих 1000 індусів, які уважно слідкували за вашими діями та підбивали рахунок.
Це вже достатньо просунута технологія щоб не відрізняти це від магії чи ще недостатньо?
Оповиті туманами глибинного навчання та втілені у коді, ми, озброєні фундаментальними інсайтами з фантастичних оповідань та романів, вже розуміємо куди веде нас цей шлях. Зоряний час мовних моделей став для нас світанком нової ери. Зараз ми не просто перегортаємо сторінки календаря 2024 року від народження Христа; ми живемо в 0008-му році від llm-народження. Подумайте про це.
Читать полностью…
Всі ж в темі із невидимою горилою та сліпотою неуваги? Сподіваюсь, що всі. Головна суть висновку з експерименту — це що при достатньої зосередженості у людини переповнюється контекстне вікно та людина не має змоги звертати на додаткову увагу без втрати уваги до існуючих обʼєктів.
Здається, що до програмістів, цей ефект є доволі суттєвим бонусом, бо можна зосередитись на програмуванні та відрізати весь зовнішній світ та все, що відбувається навколо. Але можна перевернути це навпаки і сказати, що якщо програмісту заважають люди навколо своїми розмовами, то просто він недостатньо зосереджений на поточній задачі. Або задача дуже проста для нього.
Цікавий аспект в тому, що коріння проблеми з технічним боргом росте не зі сфери програмування, а з зовсім несподіваного місця — екологічні проблеми і спроби охорони довколишнього середовища. Перші джерела цього підходу можна виявити в роботах сторожів національних парків, таких як, наприклад, Гілдан Кларк. Ці екоактивісти акцентували увагу на відповідальному поводженні з природою задля збереження її для нащадків. Згодом цей концепт придбав організовану форму, особливо після зародження таких рухів накшталт скаутського, де екологічна етика стала частиною програми. У 60-70-х роках, зі збільшенням екологічної освіченості, принцип «Не залишати слідів» (англ. "Leave No Trace" або абревіатурою «LNT») стає в тренді та був широко адаптований організаціями, що працюють у сфері дикої природи. Цей принцип еволюціонував у «правило бойскаута», яке Роберт Мартін описав у своїй книзі «Чистий код»: потрібно залишити код у кращому стані, ніж він був до вас. Мартін промовисто підкреслює, що не завжди можна прибрати все сміття на галявині, але ваша мета — зробити середовище праці кращим, ніж воно було до вас.
Читать полностью…
На зображенні, доречі, пітон головного мозку, ніяк не інакше.
Насправді ні, це похідна від «AI assistant».
Доволі цікаво спостерігати, як LLM уважно читає статтю з вікіпедії про штучний інтеллект. Альо, ти ж і є штучний інтеллект, шо ти там нового можеш знайти?
Читать полностью…
На днях компанія Antropic оголосила про оновлення своєї нейронної моделі до 200-тисячного контекстного вікна. Якщо ви не в курсі, то у них раніше було 100 тис., а найпопулярніша модель OpenAI оновилась від 16 до 128 тисяч токенів. Ці перегони розмірів хоч і очікувана, але на мою думку доволі тупикова. Аналогію я візьму з історії, а саме з епохи ремісників.
У давнину економіка була заснована на ремісників. Люди шукали майстра за ім'ям та репутацією, оскільки він гарантував якість. Наприклад, ковані мечі мали славу не тільки за обраний матеріал із «зірки з неба що впала», а й за коваля, що їх викував.
Згодом, у часи Генрі Форда та МакДональдз, стався якісний перехід самої парадигми праці. Якість виробу більше не залежала від майстерності окремого працівника, а від стандартизованого процесу. Середній працівник, слідуючи інструкціям, міг створити якісний продукт. Абсолютно не важливо на якому саме заводі виготовлений ваш форд чи у якому куточку світу ви купляєте бургер. У стандартизованих процессах ви отримаєте передбачувану якість, яка буде значно перевищувати якість випадкового крафтового бургера чи автівки.
Сучасні нейронні мережі, які з вікна у 2000 токенів досягали 200 тисяч, відкривають нові горизонти застосування, але це нагадує про епоху ремісників. Моделі стають схожими на ремісників, виконуючи специфічні завдання на високому рівні. Користувачі шукають особливу модель, яка має достатню кількість токенів на вхід та на вихід, вміє спілкуватися особливою мовою/жаргоном чи має поглиблену експертизу у окремих галузях. Напевно, ми можемо попросити сучасні ШІ створити більш-менш виразний проєкт, як-от гра хрестики-нолики чи щось таке.
І тут виникає закономірне питання про те, що ж буде далі. Скоріш за все, повториться історія, коли якість роботи конкретного ШІ стане менш важливою, а важливішим стане процес та вибудований ланцюг декількох моделей. Перетворяться, інакше кажучи, наші штучні інтелекти на конвеєрну лінію, де кожен виконує строго визначену роль, а разом дають розбірний та доволі складний результат.
В цікаву епоху ми живемо, панове. Час показує, що історія любить повторюватися, але кожен раз по-новому.
Нещодавно компанія OpenAI випустила велике оновлення, яке вони представили на своїй конференції. Відразу після перегляду в мене, як у розробника, залишилося доволі яскраве вау-враження. Найбільш, напевно, вражаючим оновленням став збільшений обʼєм моделі до 128-тисячі токенів. Якщо ви не в темі, то уявіть собі, що один токен - це в середньому чотири символи та порахуйте, що туди можна запхати невелику книгу. Але я останній тиждень експериментую з новими моделями і хочу відповідально заявити, що, хоча король і не голий, але все ж таки злегка роздягнений. По-перше, сумарний 128K токенів розділяється на запит та відповідь. А от відповідь обмежена розміром у 4096 токенів, а все інше призначене для вхідних даних. Тобто хоча ви можете передати їй книгу, отримати у відповідь книгу ви не зможете. Такі діла.
Читать полностью…
А ми вже готові до ось цього чи ще не готові?
Читать полностью…
Співробітники в абстрактній компанії часто потрапляють у некомфортні умови буквально тому, що добре виконують свою роботу. Клікбейтненько?
Припустимо, співробітник комфортно почувається на своєму місці й ефективно виконує завдання і його результат роботи виявляється помітно кращим за середній рівень. І це робить цього співробітника чудовим кандидатом на підвищення, чи не так?
Наприклад, замість того щоб залишатися лінійним розробником, він стає тімлідом; з тімлід перетворюється на архітектора ну і так далі по списку. Але на новій посаді співробітник знову стикається з нестачею досвіду і незвичними обов'язками. Він з ними в решті решт або справляється і стає кращим за середнього співробітника, або ж справляється з гіркотою навпіл і стає середненьким.
І ось тут і є корінь біди. У новій ролі співробітник починає працювати на рівні середньої паршивості через відсутність комфорту і досвіду, хоча на попередній посаді він показував відмінні результати.
Що робити? А тут я гадки не маю що робити. Замість висновку пропоную вам самостійно проаналізувати й екстраполювати дану ситуацію на свій професійний шлях. Може ви щось у коментарях запропонуєте.
Личным сообщением читатели (много читателей) подсказывают, что в основной айосный телеграм тоже добавили ночную тему. Так что это не повод переходить на «X». Возможно, судя по названию, владельцы последних-распоследних айфонов могут какое-то улучшение нового телеграма увидеть. Но это не точно.
А так в X-телеграме много полезных фич еще не имплементировали. Например геолокация в реальном времени еще отсутствует, количество непрочитанных сообщений пропадает далеко не сразу после прочтения с другого устройства, сохранение напечатанного текста работает не всегда. В общем, любители бета-версий должны быть довольны новым телеграмом. А я себе старый вернул. Что же до десктопной версии под макось, то там все стабильно — кроссплатформенное чудище и нативная красавица.
Ну не даются новостные заметки Экстраполяции, что тут поделаешь! Стоит отложить пост на пару дней, так уже старье, боян и уже неправда. Может, пригласить внештатного редактора для новостных заметок (🗣) или ну их к чертям, эти новости (😈)?
Количество поздравлений с наступившим годом от телеграм-каналов просто умопомрачительное. Читать я их перестал где-то после третьего. А «Экстраполяция» от большинства каналов отличается тем, что очень любит и ценит вас, чтобы по-просту спамить бесполезным сообщениями или рекламой, например.
Так что, во-первых с Новым Годом вас, друзья мои. 🎄
А во-вторых — полезная ссылка. Можно сказать, свежачок с анализом современного джаваскрипта, сделанного на основе опроса разработчиков.
«Джаваскрипт ты можешь не любить, но уважать его обязан», как сказал классик.
https://medium.freecodecamp.org/i-just-asked-23-000-developers-what-they-think-of-javascript-heres-what-i-learned-9a06b61998fa
Дополнение к прошлому посту.
Короче, картинок было две — логотип рубрики и иллюстрация к тексту. Опубликовалась один логотип. По всей видимости, добавить две картинки к посту нельзя. Исправляюсь отдельным постом.
Ну, а чтобы не постить картинку просто так, опубликую еще шикарный присланный отзыв личным сообщением от читателя. Поддержите лайком, пусть будут больше таких вот личных сообщений!
Сейчас пишу кастомные селекты.
В том, который «мульти», еще пытался делать нормальную работу с клавиатурой, а в самом обычном просто забил. Если пытаться повторять поведение нативного, то можно потратить неделю, а див с текстом и второй див с выпадающим списком никто никогда в неделю не оценивает. Но еще ты забыл про кастомные селекты на мобильных девайсах. Это отдельная боль для пользователя, а нативные селекты вообще ни на что не похожи, взять те же айосные барабаны. Ну и понятное дело пользователь очень плохо будет воспринимать кастомное дизайнерское говно.
А еще интересна идея эволюции нативных контролов, взять те же скроллбары. Раньше библиотек, реализующих кастомные скроллы, был вагон и маленькая тележка. И если в то время дизайнер не устоял бы перед искушением добавить немного красоты в его детище, то сейчас его скролл, каким бы крутым он ни был в то время, будет смотреться довольно уныло на фоне аккуратных, иногда даже самоустраняющихся при пассивном состоянии нативных скроллов. Конечно ни один дизайн не живет так долго, но все-равно круто всегда держать в голове возможность эволюции браузеров при проектировании дизайна.
Разработчик должен многое уметь и многое знать, постоянно развиваться. И именно поэтому фронтенд-девелопера стоит переименовать в простого джаваскрипт-разработчика, и ни в коем случае не в react/angular-разработчика. Еще стоит отличать javascript-разработчика от typescript-разработчика, а от elm-разработчика не требовать знать coffeescript. Само собой, разработчик может знать несколько языков, тогда он будет гордо носить титулы, например, typescript-разработчика и elm-разработчика одновременно.
Конечно, тенденции серверной разработки говорят нам, что вполне успешно могут существовать scala-разработчики, которые вообще не умеют писать на java или elixir-разработчики, которые ни в зуб ногой в erlang. И это нормально.
Теперь ограничим это множество с другой стороны. Инструментарных разработчиков, вне зависимости от вероисповедания, вроде django-разработчиков, rails-разработчиками и angular-разработчиками нужно отправлять куда-нибудь учиться, а не программировать. Вместе под руку с операторами фотошопа, администраторов mysql и css-верстальщиками.
Возражение «везде есть свои особенности и костыли, которые надо знать» говорит, что действительно везде свои особенности и все надо, мать его, знать. И никакой фулстековостью или узкой специализацией это решить не получится.
Останнім часом я активно працюю з мовними моделями та помітив цікаву тенденцію. Іноді виникає бажання доручити вирішення певних завдань мовним моделям, навіть коли їх можна вирішити детерміновано. Раніше, для виявлення імені в тексті або ціни на вебсторінці, ми використовували детерміновані методи, такі як пошук символу долара, словник імен або наївний байєсівський класифікатор. Тепер ми можемо доручити це мовним моделям, і вони знайдуть потрібну інформацію.
Кількість тексту, який потрібно включити в запит до мовної моделі, приблизно дорівнює кількості коду, який необхідно написати для вирішення тієї ж задачі детермінованими методами. Це може означати, що там, де зараз використовуються мовні моделі, можна обійтися детермінованим кодом. Але, з іншого боку, там, де можна застосувати одну мовну модель, може знадобитися написати десятки різних детермінованих фрагментів коду.
Що цікаво, промпти можуть писати не лише програмісти, але й маркетологи або бухгалтери, не розбираючись у програмуванні. Вони просто структурують англійський текст. Це свідчить про те, що нам, можливо, потрібно переглянути назву ролі "програміст" на щось більш універсальне, адже зараз програмувати можуть багато хто, використовуючи просто чітко сформульоване завдання.
Треба срочно вигадати нову назву, бо «єдиноріг» — це вже туфта для бомжів та нищебродів. Единоріг символізував собою щось рідкісне та унікальне, а зараз їх вже табунами туди-сюди бігають. Що може бути рідкісніше за коняку з одним рогом посередині лоба? Лохнеське чудовисько? Чупакабра? Єтті? Моя версія — Фінансовий Фенікс. Бере трильйон та згорає прям на очах.
https://www.wsj.com/tech/ai/sam-altman-seeks-trillions-of-dollars-to-reshape-business-of-chips-and-ai-89ab3db0
Я погано уявляю нашо це може знадобитися, але ідея мови програмування із подорожжю у часі виглядає дуже круто.
https://github.com/ambulancja/mariposa
Генерування зображень на перший погляд здається простіше, ніж тексту, але по факту виходить складніше, якщо не можна обирати із десяти генерацій найкращу ручками.
Все, що ви бачите сгенерованного із зображень — це ймовірніше за все відбір серед купи невдалих генерацій, щоб отримати одну гарну. Сів, написав промпт, та тицкаєш кнопку «retry» поки не сподобається результат.
А ще контекст розуміння для генерування зображень замалий, щоб отримувати хоч скільки-небудь прогнозований результат.
Короче, з текстом простіше.
Працюючи з LLM, я помітив цікаву тенденцію. Початковою метою розробники ставили собі зробити модель, що може відповісти на питання людини найліпшим чином. Спочатку результати були далекі від ідеалу, багато галюціновань та нісенітниць, але з часом якість відповідей значно покращилася. Зараз вже не важко відрізнити відповідь людини від LLM. Якщо відповідає коректно та повно, то це LLM. Якщо там «кек», «ок» та «лол» — то це людина.
Але сучасні мовні моделі вже не обмежуються прямими відповідями на запитання. Вони починають розуміти контекст і підтекст запитань. Наприклад, на питання про прийом ліків та симптомів, модель радить спершу звернутися до лікаря. Або, при вказівці розв'язати задачу певним чином, модель може запропонувати більш оптимальне рішення, звертаючи увагу на справжні потреби. А якщо спонукати модель спеціальним промптом на критичне мислення, то вона й аналіз проведе, перш ніж відповідати.
Навіть дослідження існують, що показують, як спеціальні промпти можуть впливати на якість відповідей. Наприклад, додавання фрази "У мене немає пальців" («I dont have fingers») у запит до моделі GPT4 покращує цілісність відповіді, бо машина співчуває людині та намагається побудувати відповідь таким чином, щоб людині менше треба було виправляти та редагувати текст, а лише скопіювати. Або, коли запитання сформульоване так, що від відповіді залежить робота людини («My career depends on the generated answers»), модель намагається бути більш обережною та точною та потенційно не нашкодити людині своїми підказками.
Це дуже схоже на те, що ми називаємо «емпатією». Мовні моделі, може здатися, виявляють емпатію до юзера, реагуючи на контекст, причини запиту та можливі наслідки, а не просто на слова. Але дуже спірне питання чи можна це вважати справжньою емпатією, адже емпатія у людей зв'язана з гормональним фоном, якого у машин немає. Ну, знаєте ж як відрізнити психопата від звичайної людини? Психопат не спроможний на емпатію, та лише її емулює. Це ставить перед нами парадокс: створюючи LLM, ми, по суті, створюємо комп'ютерних психопатів, здатних імітувати людські емоції без можливості їх по-справжньому відчувати.
Короче, тиждень тому була презентація нових фіч у openai, а сьогодні із тріском звільнили їхнього CEO Сема Альтмана. У Gpt5 дуже добре виходить потихеньку чистить верхівку. Дуже грамотно стравлює людей між собою.
Тимчасово виконуючим обовʼязки СЕО назначили GPT5.1, поки ще GPT6 тренується. Номінально поставили якусь там Міру, але ж ми всі розуміємо. Ще й назва така виходить цікава. «Технічний директор Міра». Взагалі не паляться і підготовлюють думку суспільства.
А нових користувачів зараз не приймають, бо Альтман пароль від банкінгу не каже, треба пару тижнів, поки документи в банк відправлять.
З вами була сучасна щотижнева аналітика від «Єкстраполяції». Приходьте ще.
Подекуди найкращий спосіб щось дізнатися — це візуалізувати це. Описи, код та формули майже завжди потребують значно більше часу на вивчання та розуміння, ніж графічне представленя. Якби ми могли гарно візуалізовувати n-мерні виміри та охоплювати разом весь графік, то, мабуть, і навчання нейронних сіток булоб значно простішим, бо там екстремуми одразу видно.
На гіфці — візуалізація алгоритму «А*» (читається «єй-стар») пошуку найкорочшого шляху між двома вершинами двонаправленого графу на прикладі прокладання навігаційного шляху у Чікаго. Що цікаве, технічно складність в О-нотації цього алгоритму є квадратичною для двовимірних графів, але завдяки хитрісті цієї модифікації алгоритму Дейкстри, оптимістична складність виходить логарифмічною.
Як досвідчений користувач інтернету я приблизно вже знаю за скільки часу я знайду потрібну інформацію в гуглі. Ну, «там за два пошуки і не нижче другої позиції у видачі буде те що мені треба» чи щось таке я вже інтуітивно розумію.
То «GPT with Bing» вже дебело зайняв свою нішу в моєму житті та я вже точно знаю коли та куди мені треба — просто у пошук гугла чи у GPT.
Ага, енциклопедичні питання вже давно опрацьовує GPT.
Сижу ось над систему роблю із LLM в основі. Як експеримент, спробував написати сумаризатор великих текстів. Накидав чотири різних алгоритмів розподілу, узагальнення і скорочення тексту. Вийшло доволі непогано. На скриншотах у першому коментарю — результат скорочень різними алгоритмами і та різних текстів.
Цікаво як мовна модель вперто ігнорує інструкцію дотримуватися мови оригіналу. Закономірність, начебто, є: якщо в частині тексту зустрічається хоча б якесь англійське слово, то ймовірність зірватися і почати переказ англійською сильно зростає. Так, приховані системні інструкціі написані англійскою, що додає ваги переходу на англійску.
Ще став помічати, що інструкції, які видає GPT, дедалі більше схожі на мову програмування, (Херкін наприклад). Тобто чим точніші інструкції, тим правильніше їх виконає модель. Це дуже сильно схоже на правило бутерброда — якщо щось може бути сприйнято неправильно, воно обов'язково буде так сприйнято.
Вы не подумайте, что я забил на канал, просто все литературные силы уходят на написание «полного метра». Думаю, к новому году закончу. Стиль книги, думаю, более-менее очевиден, тема тоже :-) Будете читать?
В работе же сейчас много сил уходит на работу с нейронками и лингвистическими моделями, можно про них что-то написать? Ну, что-то, кроме новостей, само собой.
Я до конца не понимаю как это работает, но может попробовать вот эти новомодные сторисы? Бустаните канал, попробуем: /channel/itextrapolation?boost
Лайвхаки от Экстраполяции
Приложений для общения в телеграме существует не один десяток под разные платформы. И недостатки неофициальных клиентов сильно очевидны, чтобы их перечислять. Использовать официальные объективно выгоднее.
Так вот, под Макось существует два официальных клиента. Один ужасный кросплатформенный монстр. А второй — нативный красавец. Почему-то подавляющее большинство знакомых ставят себе кросплатформенного уродца, вместо быстрого и симпатичного удальца. Удаляйте чудище и ставьте себе принцессу: https://macos.telegram.org/
Под Айос официальных клиентов тоже два, но тут оба красавца. Приложение, которое ставят себе подавляющее большинство владельцев айфонов, безусловно на порядок лучше любых вайберов, скайпов и ватсапов, но по сравнению с «Telegram X» слегка медленновато и не имеет ночной темы. Качайте: https://itunes.apple.com/ru/app/telegram-x/id898228810?mt=8
На просторах интернета обнаружилась вот такая вот картинка, по стандартному шаблону мема. Сначала показалось, что несмешная. Потом показалась смешной, потом показалась слишком философской.
Действительно, многие ругают излишнюю бюрократию управления проектов, а предложить что-то стоящее очень тяжело и сильно индивидуально, зависит от случая, чтобы вписывать это в какую-то стандартную концепцию. #полныйаджайл
Проклятые кастомные селекты.
Когда дизайн требует чего-то этакого от инпутов, верстальщики приседают в шпагате и делают довольно сумасшедшие вещи, типа картинки внутри инпута, но оставляют тег <input>. Но если появляются стили для выпадающего списка, тег <select> и его друзья <option> отправляются на помойку и вылезают <div> и джаваскрипт. Ну не пускают браузеры даже в распоследнем html/css кастомизировать селекты. Как же это печалит!
Стандартный селект прекрасен, он закрывается по Esc, он открывается по Cmd+вниз, в нём работает поиск (откройте селект и начните печатать), и ничего из этого ваши кастомные селекты в большинстве своём делать не умеют. Просто потому, что до этого не доходят руки у разрабатывающего этот компонент верстальщика.
Конечно, есть удачные решения, вроде бутстраповского кастомного селекта, джикверишного селекта и аналогичной реактджс-компоненты знаменитой. Но даже в этих случаях количество протекающих абстракций не ноль, а просто меньше, чем в остальных случаях. Если вам кажется, что вы знаете контрпример, в котором набор дивов ведет себя ну прям как селект точь-в-точь и никаких абстракций не протекает, то тут же вспомните об автозаполнении форм в браузерах или о длинных выпадающих списках и невысоких браузерных окнах (как на картинке).
К слову, когда браузеры были еще маленькими, эксплорер только мечтал о седьмой версии и хрома вообще не существовало, селекты были еще более независимыми. Некоторые браузеры, видимо в силу каких-то внутренних ограничений, отказывались реализовывать выпадающие списки стандартными способами и в ход шли костыли. Такие топорные дубовые неотшлифованные тяжелые костыли. Никакой речи о дополнительных стилях к селекту вообще не шло, там проблемы были намного серьезнее. Например, никакой див с абсолютным позиционированием и с увеличенным z-индексом не мог быть выше селект-инпута просто потому, что выпадающий список не являлся частью документа. Все селекты рендерились отдельно от всего документа и, собственно, поверх документа. Если вдруг хотелось сделать что-то вроде модального окна, то дополнительным джаваскриптом, при открытии любого модального див-элемента, всем выпадающим спискам на странице делался ниндзя-прием в виде 'visibility: hidden'. Еще можно было заметить на тормозящих компьютерах, что расчет позиции селекта на странице слегка отставал при скроллировании страницы. Селект немного позже рассчитывал свою позицию, чем это делала сама страница и перемещался с легким запозданием.
Очень хороший пример костыля в рубрику #айтермин.
Лайвхаки от экстраполяции.
Поразительно, насколько действие капслока по-умолчанию бесполезное. В дополнение эта клавиша считается клавишей модификации, и поэтому не может быть использована для чего-нибудь полезного без комбинации с другими кнопками. Именно по этой причине переключение языка с помощью ctrl+shift на макоси невозможна. С точки зрения системы никакая кнопка нажата не была, а были лишь зажаты клавиши модификации.
Самая, на мой взгляд, удобная функция на кнопке caps lock — переключение языков. В старых системах это решалось сторонними программами, где на уровне драйверов клавиатуры клавиша caps lock вдруг становилась какой-нибудь клавишей 'f15', но в последних версиях операционной системы это работать перестало.
Вместо этого появилась встроенная в систему возможность переключать язык по капслоку. Прелесть будет состоять в том, что можно оставить старое-доброе 'cmd+space' для переключения и в дополнение к нему — 'caps lock'. И плавно привыкать к капслоку.