2342
я - попсовик-затейник и это мой канал о музыке и прочей фигне
34. Саме на цьому поверсі я не жив. Саме стільки мені буде за 2 роки. Саме стільки підписників не вистачає Марічці на її каналі nerdgasm до 1 тисячі підписників. Репощу відгук на класний, яскравий комікс, який я вже встиг погортати, і погоджуюсь із ним.
Зробіть маленьке свято дитині й допоможіть дотиснути цей майлстоун 🥹
this Run The Jewels is, murder, mayhem, melodic music
psychotics use it to lose it, junkies simply abuse it
Mercury Prize цього року дістався не Brat, а English Teacher - This Could Be Texas.
Читать полностью…
Дружній канал запустив збір на тачку, та ще і з такою пікчею, яку ви, гадаю, побачите ще не раз у моїх зборах. Тож підкиньте пару гривень на банку, поки це ще можна робити у пару кліків, а не копіювати IBAN.
Читать полностью…
Новий трек Jungle. Ну, як новий. Десь ми вже чули минулого року. :)
https://youtu.be/EBsIag0TJKk
Placebo РАПТОВО не виступатимуть у русаків на Park Live.
Як кажуть у народі: дякую, але пізно співати song to say goodbye.
До речі про Atlas. Не на нафтобазі, а у київському клубі 14 вересня відбудеться новий Fusion Jams. Будуть традиційні джеми та імпровізаційний сет від секстета на чолі з Олександром Поляковим.
На попередньому на Кирилівській був вперше і цей формат дуже сподобалося. Хіба що текстові імпровізації вокалістів місцями звучали крінжово. Але я дід, не звертайте уваги на моє буботіння, краще купляйте квитки.
15 років тому Бейонсіха вперше і востаннє (принаймні публічно) виступила в Україні на відкритті Донбас Арени у Донецьку.
https://www.youtube.com/watch?v=KfF4gpJJV4E
The Smile буквально нарізали другий альбом за рік. Називатиметься Cutouts, вийде 4 жовтня. Новий сингл є.
https://youtu.be/TJ4lG5Szr50
Але найсмішніший/найсумніший момент у реюніоні Oasis - це перший в історії Сatfish And The Bottlemen концерт на стадіоні, який відбудеться в один день із ви поняли ким.
Найсумніший зрозуміло чому. Найсмішніший, бо кетфіши виглядають трошки невдахами. Іронія долі у тому, що вони грають на стадіоні Тотенгема, які у англійському футболі стали ще більшими невдахами за останні роки.
Із превеликим задоволенням говорю вам: новий альбом Сабріни Карпентер - абсолютно безтолкова беліберда.
Колись мені здавалося, що жанрове розмаїття - це дуже добре у межах одного релізу. Але дуже добре, якщо це вміють робити правильно. Карпентер та її команда не вміють.
Бо коли ти чуєш на платівці інді фольк баладу, танцювальний поп, солодкий r'n'b з дев'яностих-нульових, ледь не білий госпел - і все це настільки зім'ято й по-шуріку, то це моментально набридає.
Немає фокусу, немає конкретики. Однорідність Short n' Sweet точно не завадила б. Супер, що вже є два хіти і можна ні про що не паритися. Але ж людям це потім слухати. Принаймні, разочок точно. Можна було і постаратися.
І, будь ласка, не підпускайте Джека Антоноффа до зірок. Вже набридли його намагання робити з усіх, з ким він працює, Тейлор Свіфт. Його очі вже настільки замилилися успіхом і славою, що він не роботу робить, а найблідішу і найгалімішу копію цієї роботи.
https://youtu.be/alYCYZvB3yo
Нещодавно подруга сказала, що я читаю тільки серйозну літературу. Мене прям зачепило, бо я ж про комікси, я ж про фентезі, дурістіка й абсурд! Уже потім дійшло, що справді ці 2,5 роки читаю більше нон-фікшну, публіцистики й репортажів, бо ніби хочеться пояснити собі реальність навколо. Але – для Альони і всіх, кому треба! Оце воно:
Тільки через мій труп. Свіні Бу – Віват
Чесно, це кайф. Записуйте: школа для відьом, таємниця зникнення учениці, загадковий ліс, фамільяри, привиди, осінь, великий вплив «Піксару» у віжуалі та «Гаррі Поттера» в сюжеті. Я в захваті.
Це сміливо можна прочитати за вечір, але мені захотілося його розтягнути на декілька тижнів – от ніби від смачнющого пирога відламуєш по шматочку й ходиш навколо. Ідеальний рецепт, щоби зустріти осінь без сірої нудьги й відразу зануритися в атмосферу.
кольори! кольоориии 🙂↔️
🌟5/5
У Franz Ferdinand новий альбом! Перший за 6 років. Називатиметься The Human Fear і вийде 10 січня 2025. Перший сингл вже є.
https://www.youtube.com/watch?v=21JuGhzLcz0
Дебютник британців Fat Dog мені набагато цікавіший за новий склад Linkin Park та срач навколо цієї події. Тож про нього і поговоримо трохи.
Woof - амбітна проба об'єднати рейв, індастріал і клезмерську музику. Але чи вдала? Так, безумовно. Тут все, як зараз прийнято казати, потужно. Крики, воплі, тривожне валево із ритмом рівня тахікардії. Якщо шукаєте саундтрек, щоб швидко стрибати на скакалці, то Woof ідеально підійде.
Але реалізація виглядає трошки обгризаною. 9 треків, з яких два це своєрідні інтро і аутро у цей бадьорий, але короткочасний двіж. Тож на виході маємо усього сім моцних пісень. Так, є принцип more is less. Але у випадку із Woof складається враження, ніби потенціал схрещування трьох стилів закінчується саме на такій кількості матеріалу. І якогось подальшого розвитку не передбачається. Як на мене, є що досліджувати, але лінь чи відсутність натхнення завадили. Тож побачимо, що буде далі.
https://www.youtube.com/watch?v=mtJotR5WxxA
бісяти, загальний збір 😛
Бригада батька пенписниці збирає 💸 на ремонт автотачки, треба дуже ваші гримні і репости.
Сума велика (300000), так що активнічаємо макисмально!
Банка: send.monobank.ua/jar/7tN1j2YRWV
Номер картки банки (копіюється при натисканні): 5375 4112 2155 9763
завчасно дякую & обнімакаю 💋
Документалка Незрівнянний світ краси з'явиться на Netflix 11 вересня.
Читать полностью…
Треба сказати пару слів про мініальбом Янніса Філіппакіса та драмера Тоні Аллена, який, на жаль, пішов від нас у засвіти.
Lagos Paris London - це хоч і маленький, але прикольний шматочок музики, який є таким собі мостиком між альбомами Foals, і робить картинку більш повною. Тут є багато від Holy Fire та What Went Down, а саме притуплених, важких гітар й фанковості. Є й більш веселі, рухливі мотиви, які згодом проявляться, наприклад, у Life Is Yours. А ще й є таке, чого не було у Філіппакіса і чого б дуже хотілося почути ще - це я про трек Clementine. Така здорова, приємна, по-хорошому жирна естрада. Цю пісню і залишу для вас.
https://www.youtube.com/watch?v=_7Sv0jr5570
Але TV On The Radio повертаються! Хоч фронтмен і сказав про сольний альбом.
У листопаді гурт відіграє серію шоу на честь 20-річчя дебютника, а також його перевидасть із 5 новими треками. Один з них можна вже послухати. Реішью планується на 15 листопада.
https://youtu.be/neA9Zn3g7Ro
Який же хороший альбом вийшов у Magdalena Bay. Коли вмикав, то нічого не очікував, а у результаті - розкішний мікс усього на світі. Той момент, коли жанровий різнобій має структуру, чітко визначений порядок, а кожна спроба звучить пропрацьовано. І це попри відсутність концептуального сюжету для склєйкі.
Гадаю, справа може бути у точному підборі стилів, який мають кілька елементів, які нашу "кашу" чудово об'єднують. Це грув, драйв, бажання рухатися під те, що чуєш. Багато індіпопу і діскопопу, трошки глітчпопу, ньюрейва й чогось віддалено схожого на прогресів. Ну, і вдале використання семплів Lil Yachty і ще одного трека у пісні Killing Time (не можу згадати, памажіть), теж варто відзначити.
Короч, Imaginal Disc - несподівано класна, чіпка і хвацьки зроблена добірка. Ідіть слухайте.
https://www.youtube.com/watch?v=_8gfVTnbBi8
А ще 4 жовтня новий альбом у Caribou. Називається Honey. Свіжий трек є.
https://www.youtube.com/watch?v=TVmz_llgO50
Рік я взагалі не читав. Остання книжка, яку торкалися мої пальці і очі (якщо так можна говорити) - Meet Me In The Bathroom. І то я зупинився на 90%. То одне, то п'яте, то десяте.
І мені дуже хотілося повернутися до читання. Бо буває відчуття, що ти і маєш якийсь скоуп знань, але при цьому ніби тупієш. Мозок рухається лише тоді, коли треба придумати, що поїсти на вечерю. Та і то не завжди. А треба, щоб він рухався постійно.
Але існує одна хороша людина, яка мені цю зацікавленість до читання повернула. Я вдома побачив у неї дві великі полиці, де книжки були складені прямо як у кіно. Тільки з однією різницею, що це було не кіно. Десь вони по жанрам, десь по авторам, десь на акуратно розставленій поличці вони зверху лежали хаотично без жодної прив'язки до чогось. Ну і стовпчики різної висоти лежали на столі між поличками. За ними можна було б вкритися від палаючого сонця, якби у кімнаті не було блекаут штор.
Все це придбано, знайдено по барахолкам чи виграно на аукціонах, бо існує у людинки реальна жага до читання і знань, до нових ідей і нових світів. А не тому що модно, як каже більшість про відвідувачів умовного Книжкового арсеналу. І я захотів теж повернути собі цю жагу.
Стояв, роздивлявся, людина мене спитала, на що я дивлюся. Сказав, що на Як нагодувати диктатора Вітольда Шабловського. У результаті нагодували мене дуже змістовним відгуком без спойлерів. І дали книжку в руки. Нею я нагодував себе десь за тиждень.
За тиждень ми вечеряли з нею. Мова зайшла за Артема Чеха, вона згадала його "оду нью беленсам". Я сказав, що знаю її, колись вона траплялася мені у твіттері. Після цього мені розповіли про його книжку Точку Нуль, дали в руки красиве нове видання. І дуже-дуже ніжно сказали, що воно ще не читане. Мене аж промурашило від честі стати тим, хто зануриться у нього вперше. Винирнув з Точки Нуль я вчора. Востаннє прозу я читав десь у 2015.
Наступною я обрав Кухню Терору того ж Шабловського. Тепер хочу прочитати 10 книжок до кінця року. Лишилось вісім.
Ця людина любить робити помітки прям на сторінках та їх загинати. Вона просить мене залишати якісь присвяти у тих книжках, що я їй дарую. У такі моменти я відчуваю себе як автор на автограф сесії. Правда почерк у мене не авторський, а лікарський.
Ця людина - Марія Бліндюк і у неї є канал nerdgasm, у якому вона розповідає про те, що читає. Якщо ви давно хотіли теж повернутися до читання, як і я, та чекали на якийсь знак, то ось він. Бо вона робить це просто, але захопливо і чесно. Підписуйтеся.
Це сталося, мені сподобався альбом Fontaines D.C. З четвертої спроби мої хотєлкі задовільнили, хоч і не повністю. Romance - місцями трошки нестабільний, але в цілому хороший реліз від команди, яка усього за 5 років стала одним з найбільших гуртів
UK.
Головною претензією до них з мого боку було те, що хлопці влучно обирали сингли для промо, але за ними був не сильно цікавий матеріал. Він звучав, як синець, який ниє - тупо, монотонно і це дратувало.
Romance ж зміг цю ситуацію виправити. Зсунутися з ходіння по колу і рухатися більш непередбачувано. Хоч джерела впливу тут впізнаються легко, для Fontaines D.C, на мою думку, цей альбом став значним імпрувом.
Загалом, Romance - дуже хороше розуміння того, яким був бритпоп у своєму праймі. І яким він має бути зараз, щоб привертати увагу слухача роки потому. Чомусь сам колектив каже, що це експеримент, але я вважаю, що Romance зроблений по схемі попальбому, який має стабільно продаватися. І тут немає нічого поганого.
Купка бенгерів, трошки балад, трошки струнних, трошки чогось неординарного у контексті Fontaines D.C. Ну, і філер, на який спочатку не зважаєш, а потім він все ж заходить із рештою треків. Звісно, усе у впізнаваній манері ірландців.
Коротше, слухати можна і нужна.
https://youtu.be/ExtCRXuNXlQ