Закнижжя!

16 February 2025 15:09

Давайте знайомитись і 3 факти про мене.

Багато нових людей, то чому б не обрати кілька фактів про мене і не познайомитись.

Я Володимир Багненко, клінічний психолог (буквально нещодавно підвищив кваліфікацію до клінічного).
Автор книги «Неідеальний тато» (вийшла в 2019). Зараз працюю над виданням другої (вже є видавництво, підписаний договір) і третьої з ЛітОсвітою (текст пишу якраз на річному курсі).

Факт 1. Люблю навчатись. Навчаюсь в аспірантурі, Інституті Віктора Франкла на логотерапевта і Міжнародному інституті післядипломної освіти на травмотерапевта.

Факт 2. Працюю в шпиталі для військових.
Люблю мою роботу.
І радію, що можу бути корисним і дотичним до роботи з військовими.

Пишу більше про неї в окремому каналі «Психолог під час війни». Там багато корисного, що допомагає справлятись з тривожністю, депресією, втратами, а ще - як взаємодіяти з військовими. Кому це потрібно або просто цікаво - долучайтесь. Пишу там щодня щось корисне.

Факт 3. В бібліотеці у мене більше 1500 книжок.
Більша частина бібліотеки в Херсоні, звідки я родом. Але вже і в Києві, де я зараз багато перевіз.
Читаю 35-50 книг за рік. Майже завжди 3-5 книг одночасно.
На «Закнижжі» пишу виключно про книжки.
Бо читаю багато і дуже різнопланового. Але загалом тут багато корисного і психологічного нон-фікшену.

Тому розміщуйтесь зручніше, тут про книги буде ще багато цікавого :)

напишіть і ви про себе якийсь цікавий факт.
А якщо у вас є ваш телеграм-канал - напишіть про нього. Влаштуємо таку собі перекличку.

@bagnenkoText

Закнижжя!

14 February 2025 15:16

Як подолати тривожність?

Круту книгу читаю «Це ок, якщо ви не ок», про яку писав. Вона про проживання втрати, але тут чимало корисних вправ, зокрема про тривожність.

Зараз такий час, коли тривожності багато.

І треба мати довгострокові стратегії подолання.

Авторка подає 3 стратегії подолання тривожності, яким можна і треба навчатись:
1. Навчитися довіряти собі
2. Замінити сценарії катастрофічні на більш світлі і позитивні образи
3. Обрати для себе нейтральну позицію.

Всі ці стратегії працюють.
Важливо вчитись і практикувати це.

Якщо корисно - буду ділитись іноді думками з класних книг, які вивчаю, тоді поставте серденько.
Бо якщо чесно нечасто ділюсь тут сторінками з книг, здається це нецікаво.

В коментарях викладу кілька сторінок з більш детальною інформацією про ці стратегії.
@bagnenkoText

Закнижжя!

08 February 2025 18:37

Що читаєте на ці вихідні і мій бравий Швейк.

До мене приїхала довгоочікувана коробочка від Лабораторії.
Розпакував, зараз читаю Швейка.
Світова класика, на яку дуже давно очікував. Про кляту війну, але з гумором. Хочеться відпочити від психологічного.
Книга неочікувано товстенька.
Розпаковочка в коментарях.

А що у вас, діліться?
@bagnenkoText

Закнижжя!

05 February 2025 19:41

Військовий говорить

З 40 людей я один зараз в строю.
Всі знали, що дорога в один кінець. Ми всі це знали, розумієш?
Всі йшли з посмішкою.
Мене одного звідти витягнуло.
Так швидко, таку велику кількість людей так швидко положити.
Це такі близькі люди.
Викосило за 2 тижні.
В них статус 500. Але я знаю, що вони там лежать. Ми таке разом робили - в тил ворога лазили. Мінували. Дрг.
Я не можу зрозуміти якого я вижив. І я не хочу тут повертатись.
Це глупо. Як трус себе веду мабуть.
Але я поплавився.
Це я тільки повернувся.

На все пофігу.
Немає бажання жити.
Я втратив все. Друзів
Нічого не відчуваю.
Коли зʼявляється щось цікаве — наче всередині внутрішній реб.
Ніхто не думав, шо ми привикнемо до війни.
А тепер треба адаптуватись до іншого життя.
Турбують зриви. Зміни настрою.

***
Я вже ветеран. З моїх пацанів никого не осталось.
Я зараз один залишився
Ето такая конченая жесть.
Так одиноко.
Так, є друзі.
Пиво. Прикол травануть. Шашлик
Но це не ті люди. Все одно.
І мені так самотньо без моїх пацанів.

Постоянно в голові спогади про війну.
Вони постійно у тебе в голові.
Я розумію, що я не стільки на війні, скільки в армії.
Чим далі, тим гірше.
В цій ситуації воювати важко.
От ти кажеш про сенс. Я розумію про що ти. У мене є він. Але важко фокусуватись на сенсі.
Розумію за що воюю — щоб ці додому не прийшли.
Але трошки воно демотивує.
Забезпечення не вистачає.
На бригаду на добу дається дуже мало мін.
Це ні про шо.
Це максимум 2 штурми відбити.
Зимою менше. 2-3 штурма.
А літом 4-5.
Найбільше бувало 5 штурмів.
Вони постійно лізуть.
Нічого не приносить радості.
Нема ніяких цілей.
Почуття, що здохнеш скоро.
Нема радості. Нещодавно став дядей. Мав радіти. Але нема нічого.
Почуттів ніяких нема.
Мені так пофігу проблеми всі.
Багато хто думає, що допоможе алкоголь.
Але ні, не допоможе.
Це тільки проблеми приносять.

Коментар В.Б.
Втрати - це одна з найважчих речей, які проживає військовий. Особливо множинні. Тільки проживаючи цей біль і горюючи можна з часом зменшити інтенсивність втрати.
Один з симптомів ПТСР - інтрузії або постійні нав’язливі думки про війну. Людина наче постійно перепроживає ті бойові дії, в яких була, наче застрягає в тому моменті. Це застрягання може бути роками, якщо з цим не працювтаи.
Психотерапія і медикаментозна підтримка роблять свою справу і з часом людині стає легше.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Закнижжя!

01 February 2025 17:48

Що читаєте на вихідних? «Це ок, якщо ви не ок» Меґан Девайн

Мій спосіб вивчення будь-якої теми — читати книги. Всі, які знаходжу.
Про втрату — "Це ок, якщо ви не ок», це остання, яку я знайшов станом на зараз, окрім тих, про які вже писав. Це погляд американської психологині. Читаю, поглинаю.
Дуже крута.

А що у вас? Діліться!
@bagnenkoText

Закнижжя!

30 January 2025 17:29

Моя майбутня книга і страхи.

Готуємо до видання мою книгу і продовжуємо зустрічатись з редакторкою видавництва «Відкриття» - Наталєю Васильєвою.

Я вірю, що це буде дуже важлива і корисна книга.
Періодично описую цей процес створення книги.
Сьогодні хочеться поділитись думками саме про страхи і як їх обходити.

Писати книгу - це складний процес.
Це як намагатись постійно доглядати великий сад. Бур’яни виростають постійно.
Це справді сад в своїй голові.

Наприклад, зараз я свідомо розумію, що у мене є страхи. Прям такі іноді нав’язливі, але тихенькі і підсвідомі.
Страх засудження кількома значимими людьми, що ця книга — повне лайно.

І цей страх деякий час тому стримував.
Але чесно кажучи, коли я його усвідомив - то зміг опрацювати.

У мене зараз в роботі моя третя книга - вона про втрати, і я її пишу якраз на навчанні ЛітОсвіти (писав раніше про це).
А друга книга вже написана, зараз в процесі редагування і буде видана з видавництвом «Відкриття».
І наче і досвід є, але ці страхи все одно періодично переслідують.

Так от є 2 речі, які дуже допомагають
1. Стабільна робота з редактором. Бо ти бачиш свій текст іншими очима. І ти можеш проговорювати і покращувати якісь нюанси по тексту.

2. Виписати власні причини для тексту. Сьогодні я виписав, чому я таки пишу цю книгу.

Я виписав собі 5 причин.
І чесно, ті страхи може і є, але я продовжую творити і писати попри них.

Сьогодні написав 1400 слів.
І це прям класний штрих, що можна послухати страхи, а можна просто продовжувати працювати, не даючи їм місця.

Захотілось поділитись.

А як ви справляєтесь зі страхами і сумнівами, коли пишете важливі для вас тексти?
А якщо в цілому корисно про написання книги - поставте вогник. хоч буду розуміти.
@BagnenkoText

Закнижжя!

27 January 2025 10:47

Голокост: нова історія.

Хочу розказати про цю книгу саме сьогодні.
Сьогодні, 27 січня, світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Саме цього дня 1945 року бійці Першого Українського фронту розпочали звільнення нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. Під час Другої Світової війни внаслідок Голокосту у Східній Європі загинули понад 6 мільйонів осіб, з яких — 1,5 мілйьона на території окупованої України.

В Україні Бабин Яр став жахливим символом «Голокосту від куль». 29 та 30 вересня 1941 року нацисти розстріляли в урочищі 33 771 єврея. За оцінками істориків, за час нацистської окупації Києва у Бабиному Яру було вбито від 70 до 100 тисяч людей: євреїв, ромів, українців, пацієнтів психіатричної лікарні.

Я почав читати цю книгу з простим бажанням - зрозуміти чому і як розвивається зло.
Бо звірства рашистів - це те, про що я іноді думаю. Як це можливо.

В шпиталі я консультую військових. Іноді - звільнених з полону.
Знаю людей, які були в полоні і на підвалі в Херсоні.
До речі, і книгу читав в шпиталі, вже в кінці робочих днів, тому і фото зі шпиталю

І я усвідомив одну просту річ.
Звірства і зло поширюється, коли зусібіч є мовчазна згода або підтримка.

Книга розказує детально про те, як ненависть до євреїв була однією з ключових в ідеології Гітлера ще з 1920-х.
В 1930-х він прийшов до влади, а вже в 1940-х почались масові знищення.
Потім нацисти почали винищувати і людей з психіатричних лікарень, людей з розладами, людей з інвалідністю.
Були цілі центри евтаназії.

Але я хочу зупинитись на одному моменті, який мені особливо запам’ятався в книзі.
Момент спротиву злу прямо в серцевині зла.
В серпін 1941 року програма евантазії (14f13 і T4 вони називались, щоб не було зрозуміло про що це) активно працювала, в’язнів концтаборів перевозили до центрів евтаназії.
Людей доставляли до центрів і вбивали чадним газом. (в липні 1941 року 500 хворих ув’язнених відправили до центру евтаназії у Зонненштайні з Аушвіцу і вбили. Їх вбили в не в концтаборах, а в самому центрі Німеччини).

І от єпископ Мюнстерський, Клеменс фон Гален на проповіді в церкві зробив заяву, яка стала одним з найвідоміших виявів спротиву в історії Третього Райху, різко розкритикувавши практику «евтаназії».
У Мюнстерському соборі він сказав:
«Протягом кількох місяців ми отримували звістки, що людей, які тривали час хворіли і вважалися невиліковними, забирають з психіатричних лікарень і закладів опіки за наказом з Берліна. Через недовгий період родичі отримують сповіщення, що пацент помер, тіло кремували, а попіл можуть надіслати їм. Шириться підозра, що ці численні випадки раптової смерті психічно хворих відбуваються не з природніх причин, а з умислу, який випливає з доктрини про знищення так званого «життя, не гідного життя».
Йдеться не про машини, не про коней ч. корів. Ні, йдеться про людей, наших одноплемінників, наших братів і сестер. Бідних, хворих, непродуктивних людей… Але невже через це вони втратили право жити?»

Це було дуже невчасно для Гітлера. Але він відчував, що може втратити підтримку людей в цьому регіоні і враховував суспільні настрої. Вже через кілька тижнів 24 серпня 1941 року Гітлер вирішив скасувати програму Т4. І систематичні масові вбивства психічно хворих припинились.
Це не зупинило масове знищення євреїв, ромів, Свідків Єгови, і всіх інших, хто не відповідав расовим ознакам.

Але це приклад. Приклад, як одна людина, піднявши голос за правду, навіть посеред зла може вплинути.

Книга важка.
Але книга важлива. Важлива для розуміння того, як розвивається зло.
Голокост - жахлива сторінка в історії людства, але такою самою жахливою сторінкою є і звірства рашистів зараз.

Книгу щиро раджу.
Особисто мені зараз важко читати щось легке і відволікатись. Мені краще заглиблюватись в глибини важких подій, бо це допомагає справлятись і з важкими подіями сьогодні.

Дякую видавництву «Лабораторія» за видання таких важливих матеріалів.

В коментарях зміст і одна важлива для мене сторінка.

А ви як зараз, можете читати важкі книги?
@BagnenkoText

Закнижжя!

24 January 2025 12:10

Відкриваю для себе Ішігуро «Не відпускай мене»

Нобелівський лауреат, до якого давно приглядаюсь але так і не читав..
Порадився з тими, хто багато читав його. І обрав книгу «Не відпускай мене».

Книга захоплює своїм неспішним темпом і теплою оповіддю головної героїні. Мені з моїм темпом і роботою з втратами і у шпиталі з військовими — це дуже корисно і потрібно - сповільнитись і подихати спокійним повітрям героїв книги.

Ішігуро прекрасно підходить під це. І надихає мати низький темп і спокій.

До речі, дуже класне видання від Видавництва Старого Лева, приємна верстка і прекрасне художнє оформлення. В коментарях покажу кілька розворотів книжки.

Книжка «Не відпускай мене» - дійсно не відпускає ))))
А ви читали Ішігуро? Як вам?
@BagnenkoText

Закнижжя!

21 January 2025 21:46

«Відновлення після втрат»

Продовжую збирати професійну бібліотеку і ділитись.

Ця книга — просто знахідка. Переклад відомої америуанської програми на українську, зручне видання в тв ердій палітурці. Науково обгрунтована програма роботи з втратами. Практичний посібник.

Написана доволі легко, отримав і одразу почав вивчати.

Якщо вам корисні книги з професійної бібліотеки — поставте 🔥
P.S. в коментарях залишу зміст. Він сильний.
@bagnenkoText

Закнижжя!

08 May 2024 21:02

Я закінчив базовий курс з логотерапії і став консультантом з логотерапії.

Це школа психотерапії, в якій ключовим є сенс і допомога людині знайти свій сенс.

Шлях в півроку закінчився.
Колись прочитав книгу Віктора Франкла і навіть подумати не міг, що можна навчатись в Україні цьому шляху!

А потім знайшов цей інститут, з прекрасними викладачами і людбми.

Тепер вважаю цей метод одним з ключових в своїй роботі

Тепер використовую ці знання.

Якщо ви втомлені.
Якщо не знаєте сенсу і важко думати навіть про це.
Якщо зневірились — приходьте на консультації.
Бо найкраще працювати з цим в форматі живого спілкування і довірливої розмови.
Напишіть на пошту House.in.a.mountain.valley@gmail.com або в особисті @bgnnk

А ще думаю, що зроблю кілька матеріалів, як саме працює логотерапія і як знаходити сенс у складні часи.

Якщо цікаво - поставте вогник, будь ласка.
Бо для мене це буде свідчити, що все
@BagnenkoDaily

Закнижжя!

04 May 2024 16:43

Що читаєте цими вихідними? І моє читання «Психоаналітичної діагностики» Мак-Вільямс.

У мене походи до військових і взагалі активна психологічна практика (більше про це пишу на своєму психологічному каналі тут) викликають багато нових і цікавих питань. Як для психолога, у мене завжди є багато нового матеріалу, який цікаво обдумати.

Я читаю “Психоаналітичну діагностику» Мак-Вільямс. Це база, яку поважають і цінують багато психологів і психотерапевтів.

Так цікаво розуміти різні структури особистості і бачити їх прояви і динаміку в клієнтах і в собі.
Автор глибоко пояснює з купою прикладів, що в кожного з нас є тип або поєднання типів організації характерів —
Нарцисистичні, депресивні, антисоціальні, шизоїдні, параноїдальні, мазохістичні, обсесивні та компульсивні, істеричні та дисоциативні.

І в нормальному прояві і розвитку, не патологоічному — така людина досить цікава і соціальна, просто у неї є свої психологічні захисти і прояви.
Тобто якщо у вас, умовно, нарцисистичний тип організації характеру — це не означає одразу, травмуєте всіх близьких. Ви можете розуміти себе, свої захисти і бути більш схильним до здорових відносин.

Книга написана неймовірно легко і цікаво. Це як детектив, тільки про кожну структуру особистості. Авторка задає питання і одразу пояснює і дає багато деталей.
дуже добре розумію себе і близьких. А також чого очікувати. Це додатковий бонус такого читанняя.

Давно не читав такої крутої психологічної теорії, яка подана так легко і цікаво.

А ви любите читати психологічні книги?
Що читаєте цими вихідними?
@bagnenkoText

Закнижжя!

01 May 2024 15:54

Життя в окупації в Херсоні. Як витримати і зберегти стійкість? Розмова з волонтеркою, випуск 27.

Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний.

Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась чесно поговорити про цей досвід.
Іра - волонтерка і громадська діячка, не тільки прожила в окупації, але весь час активно волонтерила і служила іншим людям попри те, що це було неймовірно небезпечно.

✅ Що підтримувало в той період?
✅ Яким був Херсон до початку великої війни?
✅ Історії в окупації, які дуже ранили
✅ Роздуми про те, що кожному потрібен свій час на адаптацію;
✅ Книги, які підтримають вас у важкий період

Запрошую до перегяду

https://www.youtube.com/watch?v=SC0S3luVitQ

Також прошу залишити коментар під відео - це допоможе подивитись відео більшій кількості.

P.S. А про що вам цікаво почути наступні відео?

І поставте вогник, якщо вам корисно і цікаво про Херсон.
@BagnenkoPsy

Закнижжя!

26 April 2024 16:33

Сьогодні 460 років із документально підтвердженого дня хрещення Вільяма Шекспіра – генія до кінця віків. Декілька крилатих цитат Шекспіра:

• Пекло порожнє. Всі чорти тут.
• Гримить лиш те, що порожнє зсередини.
• Настільки солодкий мед, що, нарешті, він гіркий. Надлишок смаку вбиває смак.
• Де мало слів, там вагу вони мають.
• Ми дратуємося через дрібниці, коли зачеплені чим-небудь серйозним.
• Природа-мати мудра, та син дурний.
• Любов біжить від тих, хто женеться за нею. А тим, хто геть біжить, кидається на шию.
• Дурість і мудрість з такою ж легкістю схоплюються, як і заразні хвороби.
• Дурість смішить, а мудрість засмучує.
• Не надто розпалюйте піч для своїх ворогів, інакше згорите в ній самі.
• Успіх гострого слова залежить більше від вуха слухача, ніж від мови мовця.
• У кожного божевілля є своя логіка.
• Ворона брудом перемаже крила - ніхто й не помітить. А лебідь відмити не зможе з білизни пляму...
• Боягуз помирає при кожній небезпеці, хороброго ж смерть наздоганяє тільки раз.
• Бідна розчавлена комаха страждає так само, як умираючий гігант.
• Правила досягнення успіху: працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші.
• Немає нічого ні поганого, ні хорошого в цьому світі. Є тільки наше ставлення до чого-небудь.
• Клятви, дані в бурю, забуваються в тиху погоду.

А ви читали щось у батька західного канону, за деякими літературознавцями?

@bagnenkoText

Закнижжя!

22 April 2024 08:30

«Оммм. Дух ірпінського лісу»

Люблю розказувати про класні дитячі книжки.

Нагадаю, що у мене тут свої веселощі з дитячими книжками - я їх обираю, читаю, насолоджуюсь. А потім відправляю доньці за кордон.

Сьогодні розкажу про “Оммм. Дух ірпінського лісу”.
Ця книжка якась особлива.
Таша Торба написала прекрасну дитячу книжку, в якій в усій красі показано, як разом з дитиною проживати і опрацьовувати важкі історії і досвіди.
Тут досвід війни, окупації Ірпеня.

Але є чудовий головний герой - Оммм, дух лісу, який допомагає жителям міста і військовим вигнати загарбників.

В книзі багато знайомих ірпенчанам місць.
А ще авторка ж намалювала чудові ілюстрації до своєї ж книжки.
Книжка неймовірно тепла і цікава.

Я раджу її всім, хто хоче проговорити важкі питання зі своїми дітьми.
А ще дуже круто, що можна розмальовувати паркани в кінці книжки.

P.S. До речі, я в 2022 році приймав участь в одному волонтерському проекті відбудови в Ірпені. Так якраз розмальовувати паркани, в яких дірки від куль і уламків - це справді те, що багато хто в Ірпені робить

P.P.S. А ще цікаво, що ми записали подкаст в лютому з авторкою книги.
Він тут: https://www.youtube.com/watch?v=YXHD8vpxpl8
Таша Торба до того ж ще й дуже цікава особистість, а ще керівниця дитячого центру.
Неймовірно.

Додаю до рецензії кілька фото розворотів, щоб вам було цікавіше.

Інші класні книжки ви знайдете по хештегу #Дитячі
@BagnenkoText

Закнижжя!

21 April 2024 15:26

Я пишу про це більше в моєму каналі з психологічними порадами, думками і статтями. Підписуйтесь на нього, якщо вам це цікаво і важливо.

Тут t.me/BagnenkoPsy

Закнижжя!

16 February 2025 13:25

Це молодий 18-річний Ернест Гемінгвей в госпіталі в Мілані і 26-річна медсестра Агнес фон Куровскі з Червоного Хреста в 1918 році.

Гемінгвей отримав поранення у Першій Світовій Війні і лікувався в Мілані. Вона була його медсестрою. Роман був недовгим. Але через 10 років майбутній Нобелівський лауреат описав це і вийшла неймовірна книга, яка принесла йому світову славу «Прощавай Зброє».

Раптом ви не підписались на теку найкращих книжкових каналів, сьогодні чудова можливість зробити це.

Там ще багато такого і цікавого.

Закнижжя!

14 February 2025 10:27

Книги, книги, книги, книги, читання класних книг, навколокнижкові розмови, бібліотеки, книгарні, книжкові клуби, книги, книги, книги, докнижжя, книжжя і закнижжя.
На фото бібліотека Starfield у Сеулі. Відкрита 31 травня 2017 року.
Неймовірна краса.

Якщо подобається роздивлятись бібліотеки - поставте серденько. Буду ще публікувати.

А інші цікаві бібліотеки ви знайдете по хештегу #Бібліотеки
@bagnenkoText

Закнижжя!

06 February 2025 17:05

Мої книжкові новинки і смачна кава на пробу.

Книги і кава - це те, що тримає мою ментальну систему, коли я відчуваю тотальне виснаження.

Книги допомагають розуміти, що іншим теж буває несолодко, побути в іншій реальності, проживати чужий біль, відчути катарсис. Користі від книг дуже багато.
А кава… це просто улюблений напій.

На цей раз класних новинок чимало.
Вони різні, але всі цікаві.

1. Куди приводять мрії.
Книга, яка не така відома як фільм з героєм Робіна Вільямса. Неймовірна історія кохання, життя і смерті.

2. Це ок, якщо ви не ок.
Книга про втрати, яку прямо зараз читаю. Дуже сильна. Авторка пережила смерть чоловіка і описую максимально простими словами, що допомагає.

3. Броньований розум.
Це те, у що я дуже вірю. Книги, написані нашими військовими і авторами. Треба підтримувати своїх

4. Дар.
Книга «Едіт Еґер» - це не новинка загалом. Але я щороку її перечитую, бо вона стала для мене підтримкою в найтемніші часи. Вирішив додати до цього списку.

5. Нудота, Жан-Поль Сартр
Кажуть, що це найкращий його твір. Лауреат Нобелівки (1964), Сартр завжди відстоював знедолених, приймав участь в протестах проти срср (Угорське повстання 1956, Празька весна)
Не читав, планую.

6. Теорія прихильності.
Книга про стосунки. Зазвичай не дуже люблю їх, бо одне і те саме в багатьох але тему теорії прихильності давно хочу вивчити, тому вона тут.

7. 50 видатних творів самодопомоги.
Люблю цю серію. Коротко про найвидатніші твори самодопомоги.


І трохи про каву:
На цей раз я обрав каву з кислинкою і гірчинкою. Щоб розібратись, що ж я насправді найбільше люблю.
Спойлер: Зрозумів, що не можу обрати і все люблю. Тотально все. Бо це просто якісна і смачна кава.

Кислинка на цей раз ця:
1. Індонезія Mandheling
2. Папуа Нова Гвінея. Elimbari
3. Кенія. Ruiru
4. Kevin’s Kava - це кава, яку створили на честь котиків і песиків, що постраждали від війни. 25% від вартості кави йде львівському притулку "Домівка врятованих тварин"

Гірчинка
1. Honduras. Aruco

Окремо виділю Honduras Aruco - оце класична кава з гірчинкою. Мені дуже сподобалась.
І Кенія Ruiru - чистий смак якийсь, трохи з кислинкою, але дуже запашною.


У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І в кінці трохи душна і занудна порада від психолога:
будьте добрими до себе. Спиняйте негативний монолог. Якщо виснажені - дайте собі відпочинок. Якщо втомлені - відмовитись від участі в заході, який вам не подобається.
не спілкуватись з тим, хто відбирає забагато сил.

А що у вас за новинки? В книгах чи може каві?
А якщо це корисно - поставте серденько ❤️
#Новинки
@bagnenkoText

Закнижжя!

02 February 2025 17:28

«36 і 6 собак» - прекрасна дитяча книга для спільного читання і читання на відстані.

По неділям іноді викладаю крутезні дитячі книжки. Всі інші можете знайти по хештегу #Дитячі.
У Видавництва Старого Лева мені подобається реально все - і автори, і ідеї, і ілюстрації.

Ця мені особливо сподобалась. Це продовження книжки 36 і 6 котів, яка просто неймовірно цікава.
Четвірка домашніх собак загубилася у великому місті. На них чекають
не­безпечні випробування і пригоди. Головні герої — це лабрадор, бігль і два французькі буль­дога
І їм доведеться не тільки зіткнутися з недоброзичливцями, а й зустріти на своєму шляху справжніх друзів. Серед них будуть і собаки, і коти, і люди.

Відправив доньці за кордон, вона там кайфує від книжки.
Щиро раджу.

Ілюстрації Наталки Гайди просто чудові. Більше фото в коментарях.

А які дитячі книжки ви любите?
@BagnenkoText

Закнижжя!

31 January 2025 16:54

Як проживати втрати, чому нам так потрібні люди для проживання і як не застрягнути у горі і депресії ? Добре, що ти тут, випуск 42!

Втрата відносин, смерть, втрата дому, стабільності, професії, і майбутнього - все це те, що наповнило життя українців.
Втрата - це наша реальність сьогодні.

І я хочу і намагаюсь все більше говорити про це.

Але найкраще говорити з тим, хто глибоко в цьому розбирається.
Тому говорили з Сашею Некіпеловою, доулою смерті, яка саме і займається цим - допомагає людям, які проживають втрату.


✅ Як проживати втрати.
✅ Чому уникання емоцій і важких почуттів - погана стратегія в довгостроков
✅ Еміграція і втрата дому
✅ Втрата відносин
✅ Чому потрібні інші люди, щоб проживати втрату?
✅ Робота горя, щоб прожити втрату.
✅ Чому немає правильного і неправильного горювання.
✅ Про ведення щоденника і проживання втрати.
✅ Книги, які допомагають з цим

Зазвичай подкасти у мене 40-50 хвилин.
Але тут розмова настільки змістовна і цінна, а гостя не поспішала після запису, що подкасту вийшов на 1,5 години концентрованої користі. А насправді ми говорили з Сашею 1 годину до подкасту, 1,5 години на подкасті і ще годину після подкасту.

Ця розмова - квінтесенція важливих думок про втрату.

Обережно. У відео дуже багато корисних думок. Тому якщо не візьмете блокнот і ручку, то потім треба буде зупиняти, бігти і шукати 🙂

https://youtu.be/ZLF4FCB7nPM

P.S. Якщо у вас є сили на одне відео на цю тему - то ось саме те відео. Бо тут я задаю всі прості і важливі питання по темі, і ми разом їх обговорюємо з Сашею. І трохи ділюсь власним досвідом опрацювання втрат в шпиталі з військовими.
@bagnenkoPsy

Закнижжя!

29 January 2025 20:07

Думки військових.

Я не знаю, що зі мною. Внутрі шось поламалось.
15 суток в оточенні сиділи.
Виходили дуже тяжко.
Був ситуативгий страх. Арти. Русні.
Страх смерті.
Плаксивість зʼявилась
Не можу досі відійти від цього.
Щось поламалось внутрі. В один момент.
По ночам не сплю.
Просинаюсь мокрий.
Дуже все раздражає.
Пацанюре голову одірвало на очах.
Виходили дуже тяжко.
2 ротних залишилось.
Ми вже людей вивели всіх.
Самі пішли зранку.
Фпв заходила ззаду на мене.
Покійний хлопець врятував мене. Включив реб і це мене врятувало. А він загинув.
Після цього. Як щось надломилось внутрі.

Як в грі Мортал Комбат.
Є певна кількість життів.
І є тоненька красна полоска.
От відчуття, що вже тоненька полоска. Це моє життя.
Там ти на адреналіні. Там тобі все одно.
Там навіть всі балаболи круті.
Там ти не можеш дать слабину.
В один момент зʼявилось ось це відчуття. Красна точка. Всьо.
Плаксивість зʼявилась.

Добило те, що втрат багато.
Такі втрати пішли — шо капець.
Постійно калейдоскопи в снах.не можу відпочити.
Коротиши такі
На нулі — адреналін. Там просто працюєш.
Коли виходиш з нуля — просто розсипаєшся.
Починаючи від срачки до спазмів.
Шлунок болить.
Ноги крутить.
Саме важко це зайти і вийти.
Поки не включиться адреналін — дуже важко.
А він включається, поки не почуєш перший приход або стрелкотню.
В потім набагато легше — просто робиш роботу.
На мене велися. Знаючи, що я бойовий.
Цей авторитет працював.
Але я почав уникати знайомства з новими бійЦями.
Але це тяжко.
Коли ти не знаєш бійця і втрачаєш — це трохи легше.
Але коли знаєш — це просто жесть.
Я почав уникати — одіть, обуть. Все
Зараз постійно поганий настрій.
Я не помню, коли я сміявся.

З грудня місяця одні втрати.
Живеш в постійному стресі.
Родичі назвонюють.

Раніше були поранення були і контузії. Але я тоді відновився.
І ще помітив, що став дуже лякливим. Коли граната взривається - я не реагую. Зенітка працює - теж.
А коли хтось зошит впаде в кімнаті — смикаюсь. Підкидає аж.
Я просто не можу вже зайти і виконать завдання.
Я вже навоювався.

Коментар В.Б.
Після участі в бойових діях, коли загроза життю місяцями реальна психіка не справляється. І симптоми ПТСР дуже довго з людиною. Нав’язливі спогади, Уникнення, знижений настрій, втрата інтересу до життя, агресивність. Найбільш бойові хлопці відчувають слабкість і плаксивість, «щось всередині зламалось».
Ми продовжуємо працювати. Але це важкий і довгий процес.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️

І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.

#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Закнижжя!

25 January 2025 12:46

Моє читання на вихідні - логотерапія!

Логотерапевтичні книжки в моїй бібліотеці займають все більше простору. Дякую за реакції на питання, чи потрібно більше ділитись моєю бібліотекою психологічних крутих книг.

Сьогодні весь день на навчанні Тімо Пурйо.
А ще у мене є його книга з досить заумною назвою «Духовні можливості логотеорії Віктора Франкла», але з достатньо легко читаємим текстом, який надихає.
І сьогодні якраз вирішив її почитати і дещо освіжити в пам’яті.

Тімо Пурйо - доктор філософії, акредитований логотерапевт. Президент і головний тренер Інституту Віктора Франкла у Фінляндії. І просто приємна людина, яка живе з сенсом служити іншим.

Ну і тут буде влучно показати деякі думки з книги.
Вона дуже корисна, хоч і неможливо читати довго, бо треба переварювати.

✅ За Фрейдом першопричиною всієї людської діяльності є прагнення до насолоди, а за Адлером - прагнення до влади. Франкл стверджує, що людина перш за все є духовною істотою і мотиватор, який її рухає також повинен мати духовну якість.
Франкл показав у своїй логотеорії, що основним мотивом людини є воля до сенсу.
Ніхто явно не бажає хаосу чи порожнечі, але кожен прагне сенсу за завершеності свого життя.

✅ Щоб людина могла спрямувати себе на найціннішу можливість сенсу, доступну у певній ситуації чи моменті, вона повинна спочатку бути готовою знайти можливості сенсу, приховні у ситуації.

✅ Людина реалізує свою волю до сенсу під керівництвом сумління та через самодистанціювання. Або, інакше кажучи, щоразу, коли людина діє згідно зі своєю волею до сенсу і слухає голос свого сумління, вона спрямовується до універсально найціннішої можливості сенсу

✅ Щоб людина відчувала своє життя, як хороше, вона повинна бути «кимось для когось», а також мати можливість відчути його вплив у своєму духовному усвідомленні.

✅ Змінити можна лише те, що стало свідомим. Усі можливості, які дрімають у нас, мають бути пробуджені, щоб вони стали реальними та виникли. Отже, йдеться про глибинне усвідомлення того, для чого людина живе, для чого чи кого.

Книга дійсно наповнена сенсами.
І надихає мати власний сенс життя і жити з ним.
Раджу.

В коментарях покажу зміст. Він прекрасний і заслуговує на увагу!

А що читаєте ви на цих вихідних?
@bagnenkoText

Закнижжя!

23 January 2025 10:03

Думки військових.

Мене попаяло.
Я зрозумів, що мені важко.

Коли заринувся в ситуацію в нашій розмові.
Мене попаяло.

Ти зациклений на виживанні і тебе не турбує те, що ти бачиш. Багато трупів і не було можливості їх прибрати. Довгий час. А ти виконуєш свою роботу далі.
Йдеш і дивишся, як тіла чорніють.
Міняються.

Зуби починають виглядати.
Як тварини обʼїдають.
Тоді я сприймав це просто як роботу. І це було як частина світу, в якому я жив.
По ходу психіка це все одно по-своєму сприйняла.
Я думав, що це не беру до душі.
Але зараз розумію - це все дуже травмувало

Згадав ситуацію.
Хотів вийти з бліндажа, шоб мене вже знищили.
Туалет під себе там — це норм.
Я прийшов і мене в перший же день затрьохсотило.

Відмовився від евакуації.
Бо моїх хлопців тільки 3 залишилось. І я не міг їх покинути.
Нас і газом травили. І гранати закидували.

Чим довше, тим більше крутилось — вийди звідси, хай вбʼють. І не будеш мучитись.
-10 морозу. Це дуже важко.
Я не їв ці всі дні. Бо потім в туалет іти, а вийти неможливо.
Кусок галети пожував чуть-чуть. І все.
І потім це все сниться. Уривками. Кров. Каски. Мертві.

Я не можу це розказати нікому з близьких.
Білшості кажу, що я в тилу. На позиції не ходжу.
Не хочу близьким це розказувати.
Бо їх реакція тільки гірше зробить. Вони не зрозуміють. Добре, що можу тут говорити.

***
А ще дуже важко проживати втрату. Ми стали як брати.
Перед його смертю розмовляв по телефону. Він каже: «Хочу на вихід.»
Я йому «Ти там акуратно.»

Він пішов.
Вог прилетів.
Моментальна смерть була.
Півтора роки тому.
Липень місяць.

Досі важко.
Я з ним іноді розмовляю.

Ми як брати стали.
Дуже багато про військову справу. Саме він мене навчив.
Завдяки йому я до сих пір живий. Я впевнений.

Постійно ці моменти в голові прокручую.
Як ми разом.
Він мене вчив. Розтяжки ставити. І просто жити.

Брав за щоки отак і казав: «Який ти молодець»
Зараз з його батьками общаюсь.
Він був єдиним сином.

Мамка у нього через це раком заболіла.
Дуже важко. Дуже. Батьки не мають ховати дітей.

У нас було багато планів після війни.
І зараз його немає. І це важко.

Я боюсь забути.

Коментар В.Б.
Ми продовжуємо працювати і опрацьовувати його втрати. Це непросто, бо треба занурюватись у важкі спогади. Але горювання - це природній процес опрацювання втрати і завдяки цій роботі загалом йому стає краще. Важливо дозволяти собі горювати і проживати всі емоції, які виникають в процесі усвідомлення втрати.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.
Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки:

А якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3YvCpzVLBV

Якщо це корисно — поставте ❤️
P.S. Інформація розміщена з дозволу.

@BagnenkoPsy

Закнижжя!

19 January 2025 21:29

Ми з вами зробили неймовірно важливу справу!
Сьогодні відправили книги на Херсонщину. Щасливий.
В 4 бібліотеки - 3 в самому Херсоні і 1 в Кочубеївській громаді.
Загалом 109 кг книг.
Близько 250 примірників.

Ми не просто читаємо книги разом з вами. Ми потім підтримуємо тих, хто не має в місті книгарень і можливості купити.
Скоро прозвітуємо про доставку.
А поки просто хочу сказати - ми з вами зробили дуже важливу і класну справу!

Люди! Це реально дофіга книг! 109 кг.
І майже все це від вас (я тільки може кілограм 10 докупив)! Дякую щиро!
Відео - в коментарях.
@BagnenkoText

Закнижжя!

07 May 2024 19:26

Я і мої непрочитані книжки — це історія, про яку треба написати окрему книжку. Їх все більше і більше.
У кого теж так? ))

@bagnenkoText

Закнижжя!

03 May 2024 17:50

Я звинувачую Аушвіц. Читання для важких часів

Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.

І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.

Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.

Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.

На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.

Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.

А ви що читаєте, коли складно?

P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки

@BagnenkoText

Закнижжя!

29 April 2024 12:16

​Виставка про Аллу Горську - це неймовірно!

А́лла Олекса́ндрівна Го́рська — українська художниця та дисидентка, громадська діячка, одна із засновниць та найяскравіших творчих особистостей покоління руху шістдесятництва, одна з перших представниць андерграунду, діячка правозахисного руху 1960-х в Україні.

Кілька історій про неї, щоб і ви теж трохи зрозуміли силу її духу і, можливо, закохались в цей період і її творчість.

На початку 1960-х років влада дозволила створити у Києві Клуб творчої молоді «Сучасник». Мета — продемонструвати критикам СРСР, що в країні є неформальні організації, які не контролюються комуністичною партією. Там проводили дискусії, мистецькі вечори і виставки, копіювали заборонені книжки. У вільному спілкуванні молодих митців народився стиль Алли Горської, який не вписувався в рамки панівного «соціалістичного реалізму». В її портфоліо є монументальні, мальовані та графічні твори. Роботи виконані в традиціях київської академічної школи народного мистецтва, українського авангарду та бойчукізму (школа українського мистецтва 1910–1930-х років, пов'язана з монументалістом і графіком Михайлом Бойчуком).

Усіх членів Клубу, до якого входила Горська, згодом назвали «шістдесятниками». Вони не були ворожими до Радянського Союзу, але жадали змін і правди. 1962 року спогади очевидців привели Горську з друзями до Биківні – місцевості під Києвом, де каральні органи розстріляли 50-100 тисяч людей. Знайшли двічі прострелений череп. Алла заплакала. «Уявіть собі, – показала в бік поховань, – ми – там... Ми ж усі там можемо бути…»

1964 року Горська разом з кількома однодумцями створює вітраж «Шевченко. Мати» у вестибюлі головного корпусу Київського університету. На ньому було зображено гнівного поета, до якого притулилася жінка – символ матері-України. Над композицією розміщувалася цитата Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово!» Вітраж не вписувався в радянські ідеологічні стереотипи, тож був розтрощений. (шматочок відео з інсталяцією і проекцією є на знятому відео)

28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії.

Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.

Аллу Горську не дали поховати в центрі Києва, тож її останнім притулком стало приміське кладовище.

На виставці були зібрані унікальні зразки її творчості з багатьох приватних колекцій.
Це було неймовірно важливо для нашого громадянського суспільства і сили нашого духу.

У мене вийшов подкаст з пані Іриною Побідаш про шістдесятників. Подкаст в першому коментарі.

А ви були на виставці? Що для вас є шістдесятники?

Відео і фото з виставки в коментарях.

@BagnenkoText

Закнижжя!

24 April 2024 18:03

Життя після поранення і ампутації. Що не можна казати військовому. Розмова з офіцером ЗСУ. Випуск 26

Я бачу прірву між військовими і цивільними.
Вже 2 місяці я щотижня відвідую військовий шпиталь. І коли я познайомився з Ігорем, військовим офіцером, 2 місяці тому в цьому шпиталі, то зрозумів, що він може поділитись своїм досвідом і внутрішньою силою, якщо і коли захоче.

Ігор Халабурда — командир батареї, який при контрнаступі втратив 2 ноги і око. Це він, той хто керував тими САУ Цезар, які передавати нам західні партнери. Під його командуванням було 80 людей. Але він не посилав їх на завдання з тилу, а завжди йшов з ними.

А ще він дуже сильний духом і оптимізмом своїм неймовірно заряджає.

Ми спілкуємось з лютого і вже є довіра.
У мене давно є бажання зменшувати прірву між цивільними і військовими, яку я бачу. Ще більша — до людей з інвалідністю. Страх підійти, нерозуміння яка допомога потрібна, доволі дивні ідеї дати 5 гривень людині на кріслі колісному.

Нещодавно він сказав, що з радістю готовий поділитись.
І от я поїхав за ним в шпиталь, це 40 км від студії, забрав і ми поїхали в студію.
Ми провели разом 5 годин, 1.5 години в одну сторону, півтори години в іншу і в студії.
І я неймовірно радий, що така сильна і гідна людина поділилась своїми думками і досвідом.
Який він на відео, такий і в житті.

Запрошую до перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=uVpRJETDY3s&feature=youtu.be

Буду вдячний за коментар під відео - це перше відео Ігоря, йому буде неймовірно приємно🙂
Дякую!
@BagnenkoPsy

Закнижжя!

21 April 2024 15:26

Продовження історії про похід в військовий госптіталь

Посмішка у Руслана стала ширшою. Очі більш енергійні, в них більше життя.
Апарат швл все ще заважає говорити. І він мовчить.
Але продовжує шевелити губами.
Потреби? Та ніяких. Він просто потребує уваги і часу.
Ми робимо вправу на пошук сенсу.
Він уважно слухає. Вправа де потрібна просто уява. Це він може. Тому ми і робимо її.
В очах бачу вогник. Радію йому.
Відчуваю, що буде діло.
Зазвичай, я цей глибинний контакт відчуваю, коли мені на сесії клієнт каже про зміни. Тут ще рано про зміни.
Але бачу як він радіє мені, посмішка, очі і це додає впевненості, що ми зможемо працювати в тандемі. І він готовий до взаємодії.
Очі і посмішка. Неймовірно. Я сам трохи здивований цьому.

Гарні 2 походи.
Дякую всім, хто підтримує.

У відео ви побачите звіт за витрачені кошти на ліки - лікар відділення центру ментального здоров’я коротко розказала про сенс цих ліків. На тиждень потрібно приблизно 3500-4000 грн.

Ви можете підтримати донатом. Або репост. Зазвичай 1 репост = 3 донати вашої аудиторії, якщо ви додасте короткий супровідний текст.

Дякую всім за підтримку, ваші донати і репости. Все це ми робимо разом.

@BagnenkoPsy

Закнижжя!

21 April 2024 15:23

​Продовження розмови з тим, хто не говорить. Розмова з тим, хто свідомо пішов і зараз втрачає віру в те, як далі


Цей тиждень дуже завантажений, але поїхати до військових і спілкуватись з тими, хто цього потребує - це частина сенсу, який мене мотивує жити далі і тому час знайшов.


Купили ліки необхідні - опіпрам, кветіксол, бупрінол.

Ці ліки - протитривожні, заспокійливі. Тільки завдяки ним більшість хлопців тут сплять. І ми з вами перекриваємо нестачу, яка періодично виникає.

Перший похід - у Центр Ментального здоров’я.
Сьогодні 2 зустрічі. Але які.
Перший хлопчина - танкіст. Він важко говорить, бере паузи. Було кілька контузій.
Але він посміхається і видно, що він радіє, що може бути там, зі своїми хлопцями. Розказує багато про роботу танчика, як він ніжно його називає. Він командир.

“Мій екіпаж танка - ми троє найближчі.”
В першу чергу за них відповідаю. А потім за машину»

Далі заходить Сергій. Він служить в Азові. Зараз на відновленні.
Перші півгодини говоримо ні про шо. Загальні теми. Потім він бачить, що може довіряти. І починається розмова про глибинні речі. Деякі думки записав по ходу розмови:

Мені 55.
Важко.
Ніби не хлопчик.
Реальна картина несправедливості.
Після Авдіївки
Ми звідти не вернемся. Інші цінності.
У мене 10 людей зі мною.
Всі різні.
Але ми чесні.
Ти можеш покластись на них
А тут.
Тут ілюзія чесності.
Ти це не розумієш. Ти це відчуваєш.
Коли людина каже «я тебе розумію». Це злить.

Я був в відпустці. І коли мені кума це сказала: Я тебе розумію”. Я просто зірвався.
Як ти можеш мене зрозуміти.
Якщо всі твої рідні в безпеці.
Я зараз ховаюсь від людей:
Намагаюсь на люди не виходити.

Якщо гарно відпрацювали — ми отримали задоволення.
Немає ніяких відчуттів.
Зустрівся з побратимом.
Після важкого поранення.
Не можу повернутись до тями.
Про шо з цивільними говорити.
Дружині сказав. Я не хочу до кумів ходити.
Ми з поломаними мізками.
Перепади емоцій/
Від сентиментальності.
До ярості і люті.
Я намагаюсь піти від людей в такий момент.
Будь-який тригер може дуже сильно викликати погані емоцї.
Не говорити «Я розумію».
Це дуже дуже злить.
Цей пробой відбувається, колм не очікуєш.
Я тренував дітей. я тренер по волейболу
Мені на майданчику легше бути.
мої хлопці — красавці.


Я щиро вірю. Соціум нас не прийме.
Подальша доля ветеранів, як я її бачу
1. Перша категорія - ряжені. Сидять в ужгородському котлі; отримують нагороди і звання. Ця категорія буде пнутися і лізти в політику.
2. Друга категорія. Та, шо зламається. Морально і фізичго. Наркоманія.
3. Третя. Кримінал.
Коли ми закінчили розмову (ми говорили більше 1,5 годин, зазвичай хлопці так багато не готові говорити на першій зустрічі) - він вдячно потис руку і ми обмінялись контактами

****
На наступний день їду в центральний шпиталь. Там Руслан. Лежачий.
У нього стоїть апарат ШВЛ (штучної вентиляції легень). І він все ще не говорить.
Наша розмова зі сторони виглядає як мій монолог. Але це не так.
Він очима і посмішкою реагує.
Це неймовірно.

Як справи?
Піджимає губи і покачує головою з посмішкою, ніби показує, що більш менш. Тримаєтьсся.

Говорю з ним. Він уважно слухає. Знов розказую про сенс, який тільки він може віднайти для себе. Нагадую домашнє завдання. Нагадую про Віктора Франкла.

Потім пропоную гру. Щоб трохи краще познайомитись.
Що любить найбільше - чай чи каву, книги чи фільми, футбол чи волейбол, він інтроверт чи екстраверт. Він кліпає очіма у відповідь: один раз перше, два рази - друге.

Найдовше він думав над питанням - борщ чи солянка. Врешті решт обрав солянку, пояснив це тим, що борщ їв частіше (теж очима, не питайте як, через півгодини такої розмови починаєш розуміти натяки і кивки головою).
Так я дізнаюсь, що він екстраверт, який любить людей. Любить каву. І обожнює футбол.

Коли я дізнався про футбол - розказав про Лігу Чемпіонів! Реал виграв в 1/4.
Лунін, наш українець, взяв 2 пенальті в післяматчовій серії!
Ох він зрадів. Неймовірно.
(Продовження нижче)