«36 і 6 котів» і «36 і 6 собак» - неймовірно веселі книги.

«36 і 6 котів» — серія книжок української письменниці Галини Вдовиченко. Складається з чотирьох книжок: «36 і 6 котів: вусато-хвостата історія для дітей», «36 і 6 котів-детективів», «36 і 6 котів-компаньйонів», «36 і 6 котів-рятувальників».

Але перша книга - це «36 і 6 котів».
щиро раджу, якщо ви хочете класно проводити час з вашою малечею.
Іноді по неділях пишу про дитячі книжки.

От тут моя доня з книжками, які поїхали до неї далеко за кордон. Писав про ще одну раніше.

Взагалі у Видавництва Старого Лева неймовірний вибір дитячих книг. Завжди обираю з захопленням.

А які дитячі книжечки ви любите? Порадьте, якщо шось читаєте.
#дитяче
@bagnenkoText

Читать полностью…

Завтра запис подкасту з Володимиром Станчишиним

На фото книги, які читаю і готуюсь.
Казав, що подкаст буде.
Ну от!
Він один з тих, хто популяризував психологію ще задовго до того, як стало мейнстрімом. Його книги бестселери. Читаю потроху.

Планую обговорити 2 теми
1. Хронічний стрес під час війни і як його зменшити?
2. Війна, насолода життям і заборони собі. Чи можна зараз насолоджуватись життям і як?

Але то мої цікавості.
Можливо у вас є питання, які ви б хотіли задати?
Пишіть в коментарях.

@bagnenkoText

Читать полностью…

«Фієста» і «Прощавай зброє» тепер в моїй бібліотеці.
Приїхали 2 книжечки від ВСЛ, які для мене і по життю йдуть в парі.

Це перші 2 романи видатного автора Ернесте Гемінгвея. Ветерана 1 Світової війни. Нобелівського лауерата і письменника світового рівня.
Я обожнюю обидва. І коротко про те, чому.

Перший, «Фієста», вийшов в 1926. Це його перший роман, до того він тільки тренувався на оповіданнях і писав репортажі.
Це по суті роман про військового з симптомами ПТСР, який намагається жити життя далі. Виходить так собі. Якщо вам цікаво як почувається ветеран війни серед цивільних - це одна з кращих ілюстрацій.
Написано настільки шикарно, що я вже перечитав його трьома мовами і один раз прослухав в аудіо.
Мало де пишуть, але весь гонорар за нього (а це величезні гроші на той час) він віддав першій дружині, яка вирішила з ним розлучитись. Він в одному з листів розказує про це батькам.

Другий, «Прощавай зброє», вийшов в 1929 році. І приніс всесвітню славу автору. По суті, зробив його тим, ким всі ми знаємо.
Це один з найсильніших антивоєнних творів для мене.
Це твір де військовий обирає шлях.
Якщо вам важливо розуміти, як відчуває себе військовий на війні — це прекрасна ілюстрація.
Автобіографічний і водночас з дуже неочікуваним закінченням (без спойлерів)
І він настільки потужно написаний, що образи з нього досі в голові коли думаю про війну, про доблесть, честь, гідність, несправедливість.
Він вийшов і зробив його настільки цікавим всім, що далі всі його романи продавались великими тиражами. Але заслуга в цьому є саме у цих двох романів.

Моя суб’єктивна думка - ці 2 книги зробили Гемінгвея тим, ким він є. Видатним письменником зі своїм самобутнім стилем.
Для мене саме вони, особливо «Прощавай зброє» - це вершина його творчості. Не «Старий і море». Не «По кому подзвін». Саме ці.

У мене взагалі є звичка перечитувати щороку будь що з Гемінгвея або Кормака Маккарті, бо вони неймовірні стилісти.
І ці 2 книги - в топі тих, які перечитую.

Люблю Видавництво Старого Лева за те, що вони видали всю цю красу.
Поступово збираю все в бібліотеці.

А ви любите Гемінгвея? Які з його творів читали?

P.S. А ілюстрації в книзі «Прощавай зброє» просто неймовіні. Я в коментарях залишу кілька.
@BagnenkoText

Читать полностью…

Тексти реально допомагають проживати втрату і горе. Леся Українка і проживання горя.

Іноді прямо тут і зараз тексти допомагають проживати втрату. Прямо в моменті.

Розкажу про ще одну постать - дуже важливу і цінну для всієї нашої нації.
Це Леся Українка - одна з найталановитіших постатей української літератури.
Вона пережила особисту трагедію, коли чоловік, якого вона любила всім серцем раптово помер. Вона доглядала його під час останніх днів хвороби (він помер від туберкульозу в 1901 році в Мінську), і ця подія стала одним із найтрагічніших переживань у її житті.
як митець і талановита письменниця могла це опрацювати тільки в один спосіб - за допомогою письма.
Вона написала поему “Одержима”.

Написана в Мінську протягом однієї ночі біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського. Пізніше, в листі до Івана Франка від 13 — 14 січня 1903 р. Леся Українка визнала:


…я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J'en ai fait un drame (“Я зробила з цього драму” фр)

Поему вона написала за одну ніч, сидячи біля його тіла, ще до того, як прийшли люди, щоб підготувати його до поховання. Цей твір став виявом її душевного болю, внутрішнього розпачу та водночас величезної сили духу. Саме в "Одержимій" образ Марії — жінки, одержимої правдою й любов’ю, — став глибоко автобіографічним.
Її «одержимість» — це одержимість любов’ю, втратою, болем, словом і правдою — усе це переплелося в драмі, написаній буквально в ніч горя.

Деякі цитати
"Моя душа кричить, а тіло мовчить, як камінь."

"Я не плачу... я не можу плакать, бо сльози душу гасять, а мені горіти треба."


На курсі ми будемо розбирати як текст допомагає проживати втрату.

Вам не треба бути письменниками, щоб написати ваш біль.
Я глибоко вірю, що писати може кожна людина, яка має думки і час їх висловлювати.
Ці тексти ви пишете не для когось, а для себе. І саме вам вони допомагають справлятись.

Запрошую на курс!
Вже завтра, 14 травня на 19:00 - друге заняття.

Будемо розбирати глибоко, як текст допомагає справлятись з втратою.

Лінк на реєстрацію тут.
Або пишіть в коментарі +, з вами зв’яжеться моя помічниця.

І до завтра.
Я чекав цього курсу дуже давно і готував ці матеріали дуже давно. І вірю, що вони дійсно будуть нереально корисні.
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Трагічна доля Павла Тичини і похід в музей Тичини.

Я почав відвідувати музеї літераторів.
Був в музеї Тичини.
Як у мене є мета - прочитати ключові твори нашої літератури, так само є мета відвідати основні музеї літератури в Україні і музеї письменників. Попереду багато цікавого (Рильський, Леся Українка, Панас Мирний та інші).

Музей Тичини знаходиться в його колишній величезній квартирі, яка розташована в дуже затишному будинку (сталінка 4-поверхова) за адресою Київ, вул. Терещенківській 5. Це самісінький центр, поруч КНУ Шевченка червоний корпус, Золоті Ворота, Національна опера, але місце дуже тихе і затишна.

Це для мене дуже трагічний персонаж нашої літератури.
Неймовіно талановитий.
І водночас людина, яка перестала творити геніальне, бо стала частиною системи радянської влади (Міністр освіти УРСР, голова Верховної Ради УРСР двох скликань).
Поет в ньому помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції.

Як дуже влучно сказав Василь Стус про нього
"Доля Тичини воістину трагічна.
В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням.»

Музей зараз зачинений.
То ми були в квартирі на поверх нижче, тобто всі кімнати такі самі і були на 3д екскурсії.
її проводила нам співробітник музею.

В цьому музеї він досить скромно жив.
Я хочу показати буквально одне фото.

Це його бібліотека.
Кабінет, де він будучи - там взагалі книг немає і тільки прилизане ідеальний образ. Бо стучали всі на всіх. Навіть Бажан, який жив квартирою вище.
А в закритому кабінеті - книги, за які можна сісти. Книги з підписами більшості авторів Розстріляного Відродження. І це боляче.

Боляче бачити, як людина обрала шлях власного подавлення і зменшення.

Щось в цьому є трагічне.
Тичина - те, що робить срср з тими, хто вірить в добрі наміри цієї влади.

«Від кларнета твого — пофарбована дудка осталась...» — ці гіркі слова Євгена Маланюка на свою адресу, кажуть, часто повторював постарілий Павло Тичина.

У 1965 році він записує:
На те я лірик, щоб запитувать,
не тільки холодно озватися,
не тільки лозунги почитувать,
а — дивуватись,
дивуватися!..

Доля Тичини застерігає.
І лякає. Бо це доля багатьох митців, яких розчавлює тиранія і авторитарна влада.

В коментарях - трохи фото і відео з 3Д екскурсії.

А ви як, вивчали творчість Павла Григоровича?

Поставте + або ❤️ якщо цікаво, щоб я більше про музеї розказував, бо це прям дуже цінна для мене активність.

@BagnenkoText

Читать полностью…

Хочу поділитись книгою, яку найчастіше дарую військовим — «Одного разу воїн — воїн назавжди» Чарльза Гоуґа.

Це дуже сильна і дієва книжка, написана військовим психіатром. Вона просто і глибоко пояснює, що таке ПТСР, як справитись з симптомами, гнів, уникання, інтрузії і флешбеки, як із ним працювати і що реально допомагає. Там багато практичних порад, вправ, технік — і головне, багато розуміння.

Дуже раджу!

Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.

#відео
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

В 1960 році всесвітньо відомий письменник Клайв Льюіс втратив дружину. Вона померла від довгої хвороби. Вони одружились за 4 роки до того і він знав про її хворобу, але все одно вони обрали бути разом.
Він завів щоденник і записував туди те, що підтримувало його. Потім вийшла книга «Переживаючи скорботу», де вийшли частково ці записи.

Ось що він писав:

«Це четвертий - й останній - порожній зошит, який я знайшов у будинку; чи майже порожній, оскільки вкінці є кілька сторінок, списаних дуже давньою арифметикою Дж.
Я дозволю йому обмежити мої нотатки. Я не купуватиму для них нових зошитів.
Оскільки ці записи були захистом від повного краху, певним запобіжним клапаном, вони принесли свою користь.

Те інше, що я планував, виявилося грунтованим на непорозумінні. Я вважав, що зможу описати стан; скласти мапу журби. Проте журба виявилась не станом, а процесом. Їй потрібна не мапа, а історія, і якщо в якийсь довільний момент я не припиню цю історію писати, то немає жодної причини, чому я взагалі маю коли-небудь спинитися. Щодня можна записати щось нове.
Скорбота схожа на довгу звивисту долину, де будь-який поворот може відкрити абсолютно новий краєвид.»

«Скорбота - це довга звивиста долина.»

«Ці записи - захист від повного краху.»

Іноді потрібна підтримка, щоб пройти цей період.

Але іноді ніхто не зможе зрозуміти той досвід горя і втрат, який ви проживаєте - і тільки текст може це прийняти. Як це було в житті Клайва Льюіса.

Якби не опрацювання в тексті горя - я не знаю, як би я справився з моїми періодами горювання і втрат. А їх було чимало.
І саме цим я хочу поділитись і розділити з тими, кому це потрібно.

Якщо ви:
1. Проживаєте втрату
2. Або втрата була давно, але ви відчуваєте, що не прожили ще повністю

Це для вас.

Сьогодні стартує міні-курс “Голос мого горя”.
Якщо у вас є бажання долучитись - запрошую.

7 травня.
19:00 по Києву.

Можете прийти тільки на 1 зустріч.

Реєстрація тут.
Або пишіть + в коментарях, щоб отримати більше деталей.

P.S. В коментарях додам фото Клайва Льюіса з дружиною.

@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Почав читати книгу Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові».

Це, наскільки я розумію, перша його книга, яка вийшла у видавництві «Віхола» в 2021 році, а далі вже вийшли ще 2 («Емоційні гойдалки війни» і «Для стосунків потрібні двоє»)

Простою мовою про важливе.
Взагалі хочу підготуватись краще до подкасту. Тому поки вивчаю, та і для роботи з військовими це потрібно, можливо і її буду дарувати.

Що у вас по читанню в ці дні?
@bagnenkoText

Читать полностью…

Рекомендую книгу Рона Кеппса «Як писати про війну» — глибоку, чесну та чутливу. Вона допомагає зрозуміти, як говорити про травматичний досвід словами.

Вона дуже помічна всім нам, хто хоче зрозуміти і висловити досвід війни.

Вирішив про книги розказувати в короткому відео форматі.
Якщо вам було цікаво, поставте 🔥 або + в коментарях. Дякую!

#відео
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

І трохи про мій улов на фестивалі Книжкова Країна.
Серен Кʼєркегор (давно хотів мати в бібліотеці), Андре Моруа, Ролло Мей і перлина для бібліотеки - Антологія Розстріляне Відродження.

Коли 6 днів працюєш і навчаєшся і у суботу ввечері потрапляєш на книжкову подію, — то забуваєш, що обіцяв собі хоч недовго не купляти книг 💁🏻‍♂️. Все видно на обличчі :)

Вечір суботи був вдалий. В неділю ще книжки психолога Володимира Станчишина додались.
Книжкова країна прекрасна.
А ви що купили, які поповнення (не питав тоді, ну хоч зараз спитаю)?

@BagnenkoText

Читать полностью…

Володимир Станчишин — психолог, письменник, один з авторів, який рухає взагалі психологію в Україні.
Його 3 книги є абсолютними бестселерами у Віхоли.
Дуже його поважаю.

Я зараз на Книжковій Країні!
Підійшов, так і сказав, що він дуже надихає.
Підписав у нього свої книжки.
Він який в подкастах, такий і вжитті — щирий і справжній. Зрадів і подякував.

І прямо на зустрічі сталась така хороша новина — домовились про те, що він прийде на мій подкаст коли наступного разу буде в Києві.

То скоро буде! Я дуже заряджений і щасливий поділитись цим.

Ще й книги він підписав мені, так особисто, приємно :)

А ви читали його?
@bagnenkoPsy

Читать полностью…

Знайшов просте пояснення як Джон Р.Р. Толкін створював свої книги 💁🏻‍♂️😊

@BagnenkoText

Читать полностью…

«Броньований розум». Книга про стрес і взаємодію з військовими. Вивчаю зараз.

Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.

У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.

Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.

Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає

Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.

2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя

3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.

Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом

І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.

Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.

Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText

Читать полностью…

Це Київська область. Вчора був тут проїздом по справах і коли побачив — закляк. Це село було в окупації 3 роки тому. Окупація близько 37 днів.

Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.

Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.

Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.

Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.

Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Книжка як спосіб знайомитись не завжди працює :)
@BagnenkoText

Читать полностью…

📖 «Це ок, якщо ви не ок» — книга, яка чесно говорить про горе, втрати та біль.

Це надзвичайно щира і сильна підтримка для тих, хто переживає важкі часи.

Одна з кращих книг, яка дає чимало важливих думок і допомагає проходити важкі часи горювання і втрат

Якщо було корисно, поставте, будь ласка 🔥 або + в коментарях, дякую!

#відео
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Лікує посмішка дитини. Ми закінчуємось. На позиціях 7 місяців жив. Смак життя пропав. Військовий говорить.

***
Я хочу до сім'ї. Ніщо так не лікує як посмішка дитини.
Мені не психолог потрібен, а моя сім’я.
А ще я пільги взагалі не можу ніякі отримати. У 9 построение, о 18 відпускають, а іноді і до ночі.
До ЦНАПу банально не потрапляю. І взагалі нікуди.


***
Ми заканчуємось.
Хтось на моє місце прийде.
Коли цивільні починають мені щось розказувати — розвертаюсь і уходжу.
Мені нема про шо з ними балакати.
Рік тому їздив додому. Бачив однокласників.
ходять по гражданке.
І живуть так, ніби війни нема
“Щас ми закончимся — ти підеш.”

***
7 місяців прожив на ЕсПешкє
4 человека поруч і все.
Світу не бачив.
Нє, було один раз. Відпустили на похорон. Прям з еспешкі і назад.
Спать перестав. Я і сам не замітив. Мені люди сказали.
По пару часов міг спати.
А потім взагалі перестав.
І так півроку.
Подзвонили до медиків. Відправили якийсь біфрен.
Поспав годину.
Попросив знайомого хірурга дать таблеткі.
Він каже “Я більше не дам. Їдь в госпіталь військовий.”
Поїхав.
Томограма. Був мікроінсульт. І я його на ногах витримав.
Поки не спав — скинув 14 кг.
Бронік одягнув, затягнув і все.
Під таблетками сплю.
Без таблеток не сплю.
На адреналіні. Він своє дає.
Пішли з дружиною в Фору. Все світиться. Все горить.
Купа людей. Всі ходять. Всі говорять.
Шум.
Я сказав їй, піду на вулицю.
Не можу.
В тиші спати не можу.
Під стрельбу. Під штурми.
Скучив за стрельбою. І тому я включаю на ютубі і сплю.
Включиш собі як той серіал.
Ну йде та йде.
В тишині не можу.
Бо тиша — це наступ.
Спів пташок в цьому госпіталі напрягають.
А я откуда знаю чому вони цвірінькають. Там де я був — не цвірінькають.

***
Я не хочу повертатись додому.
Я поїду на позиції звідси.

***

Не привязуйтесь
Бо завтра закапувать.
Ми просто бойові одиниці.
Якщо б бухав — було б попроще мозгам. Я просто не пʼю.

***
Все марно. Нічого не хочу.
Так багато справ було раніше. інтересів.
А зараз я не впевнений, що це було зі мною.

***

Вдома знаходжусь
Штори не відчиняю.
Тільки вдома.
Їжджу тільки на лікування.
Світло не подобається.
Подобається коли приглушене світло.
Хотів би щоб стало як раніше.
Я був здоровий.
Я дуже спілкувався багато.
Я екстравертом був.
Не сидів ніколи вдома.
Завжди гості були.
Можна було просто розслабитись і відпочити, а не чекати, що зараз щось станеться.
А зараз тільки чекаю поганого. А воно не стається.

***
Смак до життя пропав.
Та несправедливість яка була.
Побратими. Важко з цим.

Відлюднення якесь.
Хочеться втікти від людей.
Комфортніше коли я сам.

Особливо важко — чужий контингент. В щось нове вливатись.
***
Найкраще тут — субота і неділя.
Людей немає.
Легше спиться. Звуків ніяких.

Дівчина у мене. Молода. Гарна.
ТІльки я зараз ніякий.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Сьогодні хочу поділитися книгою «Переживаючи скорботу», яку Клайв Льюїс (відомий письменник, автор «Хронік Нарнії») написав після смерті своєї коханої дружини.

Ця книга — це щоденник, який він писав для себе. І вона — справжня підтримка, яка допомагає прожити період втрати і горя. Це місце, де автор відкрив своє серце, сповнене болю, розпачу, безнадії та скорботи.

Це дуже терапевтична книга, яка допомагала і мені в моєму проживанні скорботи в свій час. Тому щиро раджу!

Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.

Дякую!
#відео
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Леся Українка і її поема «Одержима». Читаю, готуюсь до мого курсу про терапевтичне письмо і проживання горя.
Це для мене прям дуже терапевтичне читання. І попри все — дуже корисне і надихаюче.

Вона написала поему за одну ніч, на смертному одрі коханого, щоб прожити власне горе і біль.
Більше про це написав в моєму психологічному каналі: «Психолог під час війни» як текст допомагає проживати горе.

Поема неймовірна.
Прочитав сьогодні.
Дуже важка і сильна!

P.S. поема є не у всіх збірках.
Я знайшов в видавництві КСД. У Віхоли її немає. Книга від КСД, яку читаю, якраз у мене в руках — дуже приємне оформлення.

@bagnenkotText

Читать полностью…

Одна з кращих біографій Джона Р.Р.Толкіна. Моє читання вихідних.

Сьогодні в дорозі, в потязі.
Готуюсь до курсу про горе і силу тексту в проживанні важких часів. І вивчаю біографії людей, які проходили складні часи і втрати. Один з них — це Толкін.
На цю дорогу у мене найкраща біографія Толкіна за визнанням багатьох — біографія Гамфрі Карпентера.

Автор навіть був вдома у Толкіна в 1967 році і мав довгу захопливу розмову. Описує це в першому розділі і це неймовірно цікаво. Як Толкін розмовляє, який у нього тон голосу («дивний голос — глибокий і приглушений»), як вибачається за безлад в кабінеті, що кабінет у нього в гаражі поруч з домом («бо авто я не маю ще від початку Другої Світової»). В 76 років Толкін безперестанку ходить по кімнаті і «його енергійність більше нагадує нетерплячість». В кінці розмови Толкін запрошує автора знов до себе в гості чим неймовірно дивує того.
Книга неймовірна.

А що у вас по читанню вихідних?
@bagnenkoText

Читать полностью…

Григір Тютюнник - чудовий стиліст і трохи про одну мрію.

У мене є мрія - потроху прочитати ключові твори найкращих українських письменників від Григорія Савича Сковороди і до сьогодення.
Це повага до нашої нації і нашої культури, на мій погляд.
І якщо інші періоди вже є загальне розуміння основних творів і авторів, то один період - знаю найгірше.
Це - шістдесятники. З ними найбільша біда, достатньо слабко розбираюсь.
Але виправляю це потроху.

«Григір Тютюнник - найкращий стиліст» за словами Ростислава Семківа.
Екскурсія Байковим кладовищем не пройшла просто так. Я попросив порадити найкращі його повісті і отримав пораду від Ростислава Андрійовича і вже читаю.

Купив прекрасне видання від Віхоли і вже насолоджуюсь. І я згоден. Він чудово вміє занурювати в історію, в атмосферу.
Схоже, у мене з’являється +1 улюблений український автор.

А що ви читали у шістдесятників? Що б порадили?
@bagnenkoText

Читать полностью…

Книга, яка змінила мій розпорядок дня на краще.
Моя щира рекомендація — книга «Атомні звички» Джеймса Кліра. Вона проста і зрозуміла, про те, як маленькі звички щодня змінюють життя.

Поставте + чи 🔥, якщо вам було корисне відео. А якщо читали книгу, поділіться враженнями в коментарях.

#відео
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Книги і кава як вклад в турботу про себе.

Я от думаю, що для мене є 2 речі, які незмінно зі мною щодня - це книги і кава. І знаєте, це не просто 2 слова.
Книги і кава - це не просто 2 звички, а вклад в нейропластичність мозку і у щасливі ранки (про це більше в кінці)

На цей раз у мене багато класних новинок і в каві, і в книгах.

До справи. Книги у мене ось ці зараз
1. Перемога у війні за свої думки. Крег Грошел
2. Айхман в Єрусалимі. Ханна Арендт
3. Імунітет. Уела Босс.
4. Самознищення Європи. Дуглас Мюррей.
5. Їжа для мозку. Ліса Москоні.
6. Коли я помирав. Себастьян Юнгер
7. Холодний яр. Юрій Горліс-Горський
8. Застеляйте ліжко

Напишу про більшість, яких торкнувся.
Перемога у війні за свої думки. Книга пастора Крега Грошела, який веде шикарний лідерський подкаст. Слухаю з великою цікавістю. Від книги очікування такі ж.

Айхман в Єрусалимі - книга написана за матеріалами судового процесу над одним з найбільших злочинців нацистської Німеччині, якого знайшли і викрали в Аргентині тільки в 1961 році. Дуже важлива історія про відновлення справедливості. Арендт для мене одна з головних мислительок 20 сторіччя.

Самознищення Європи - важлива тема, враховуючи те, що Європа з Україною в одному човні зараз під час війни. Книжка містить детальний огляд напливу мусульманства до Європи з Близького Сходу і Африки. Також автор показує як криза ідентичності, зменшення кількості християн в Європі і безвідповідальність еліт створюють вакуум який заповнюють нові наративи.
Мені цікава ця тема.

Імунітет - книжка про імунологію і вакцинацію. Авторка після народження сина занурилась в цю тему і вирішила розібратись. Не читав. Але дуже хочу.

Юрій Горліс-Горський «Холодний яр». З серії неканонічного канону Віхоли, який я дуже люблю. «Холодний Яр» — історико-документальний роман Юрія Горліс-Горського про події, що відбувались протягом 1918—1922 рр. у Холодноярській Республіці.

Їжа для мозку. Книжка, яку давно шукав. Щось просте про харчування, раціон, комплексний підхід, здоровий мозок. Якщо ці слова у вас викликають цікавість - то мабуть, і книжка теж.

Застеляйте ліжко. Книжка проста як двері. 10 правил життя, які написав військовий, адмірал ВМС США Вільям Макрейвен. Він сам їх дотримується і нам радить.
Я трохи втомився від таких книг з простими порадами, але про цю багато крутого чув. То тепер маю в бібліотеці. Як мінімум порада - почати день з завершеної справи - чудова.


Кава.
На цей раз спробував нові смаки - чиста арабіка і спешіалті.
1. Spring Dacha Blend. Весняний смак. Дуже крута кава.
2. Road Blend. Якраз було пару поїздок в цей час - дуже смачно в дорозі пити.
3. Кенія. Ну це класика, завжди смачно.
4. TNB - шось тропічне є в цьому смаку.
5. Brazil Matas Yellow Burbon - смішна назва і абсолютно глибокий смак кави.
6. Бунна. Дивна назва і дуже легкий смак

+ я почав купляти дріпи кавові і відправляти їх хлопцям, військовим. У 25 Coffee дуже смачні дріпи, це вже казали багато військових мені.

У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І наостанок порада психологічна, яку ви не просили.

Мати час для розвитку - це не тільки власне про саморозвиток.
Таким чином ви розвиваєте нейропластичність мозку і стаєте трохи краще, формуються нові нейронні зв’язки.
Здатність мозку змінюватися та адаптуватися протягом життя. Це процес, за допомогою якого мозок реорганізується у відповідь на новий досвід, навчання та вплив навколишнього середовища. Зараз навчання і нейропластичність є необхідними для того, щоб витримати будь-який тиск.
Тому виділяйте хочь трохи часу за день і читайте книжки.

Якщо це корисно — поставте ❤️
А що у вас за новинки?
#Новинки
@bagnenkoText

Читать полностью…

Військовий говорить. На нулі все повільно. Думки про побратимів. Скупчення людей дратують.

Коли за тобою ганяються ці дрони. Ця смерть.
Будь проклят той хто їх придумав.

У мене були поранення. Серйозні. Я вижив.
І не вкладається це в голові, чому я вижив, а пацани ні.

На нулі время дуже повільно йде.
Дуже повільно.
Особенно клли адреналін повишений.
Ти хочеш жить.
Все рядом взривається.
І ти ще більше хочеш жить.
Це такі ощущенія, що ти міг там залишиться.
А коли там вже стріляють — ти на время не дивишся.
Для мене на нулі було дуже тяжко.
Вити хочеться.
Хочеться об’ясніть людям, якою ціною це все для них.
А люди не понімають.

***

Скупчення людей дратують.
Пішов на озеро.
Сидів десь 4 години.
Там тиша. Мені добре. Посидів, заспокоївся.
Як заспокоююсь?
Включаю якусь заспокійливу музику.
Більшість з природою повʼязане.
Під К були бойові дії.
Чудом що ми живі залишились.
Секунда діла. Реально. І мене б не було.
Чудом.
Пішов дощ. Дрони перестали літати.
Під цей лівень з позицій вийшли.
Зранку начався штурм.
Він був приблизно з обіда або після обіда.
Добре, що з нами стояли колумбійці. І вони помогли.
З ними був переводчик наш.
І вони прикрили нас. Вони вообще молодці.
Багато наших 300 вони помогали виносити.
**

В потолок дивлюсь і не хочу нічого. З рідними говорю.
Комунікабельним був раніше.
Був навіть веселий в якійсь мірі.
Служити пішов. Пішов в ЗСУ.
Хотів собі довести, що можу.
Пішов спочатку в ** бригаду, мотопіхотну.
Спочатку непоймі шо.
Потім знайшов свою стихію. Механік-водій.
Возив все на передок.
Повітряні сили.
Побув в ппо.
І звідти відправили на К. Спочатку ходили по позиціях.
Потім знов по своїй стихії. Обовʼязки — возив все на передок.
Люди. Боєприпаси. Їжа. Солярка.
Не було різниці що возити.
Зараз бачу зміни. Я себе відчуваю наче років 50. Але ж мені 28.
Життя прожив і набридло.
На власному інтересі.
***
Жорстокість світу викликає огиду.
Люди втратили якусь людяність.
І через цю нелюдяність гинуть хороші люди. Які мали сім'ї, жінок, дітей.
Але через некомпетентність, задля медалей і похвал — творять погані речі.
Мені мила флора і фауна.
Мені здається ключовим — оця жорстокість світу. Що я пізнав цю жорстокість.
Підлі і непередбачувані.

***
Постійно думаєш про пацанів
Думаю про них
Мені кажеться, що командір нашої групи задню включив.
Але пацани погібли.
Це на моїх очах.
Мені здається, що треба сказати мамі правду.
Розказать обстановку. Як нас бомбили.
Руки ноги трусяться.
Постійно на таблетках, то трохи легше.
Як начав пить таблеткі — попускає.
Не понімаю.
Ніхто їх не забрав. Я не зміг забрать.
Дуже важко, що пацанів втратив.
Думаю про це. Про них.
Найбільше болить що втратив.
Злість, що пацанів нема.
Провина моя.
Все, що зміг — я зробив.
але пригніченість дуже сильна.

Постійно думаю про це.
Прокручую. То легше, то не легше.
Надо переключиться на шось. А я не можу.
Важко. Дуже важко.


***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Вчора зранку я був на екскурсії Байковим кладовищем з паном Ростиславом Семківом і невеликою групою.

Бачив могили і чув історії про (список не повний) - Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Соломії Павличко, Григіра Тютюнника, Всеволода Нестайко, Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Максима Рильського, Олеся Гончара, Володимира Сосюри, В’ячеслава Чорновола, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Старицького, Остапа Вишні, Миколи Бажана і на завершення — Лесі Українки (і поруч батько П.А.Косач, мати Олени Пчілка і брат Михайло Косач).

Це неймовірний досвід. Це дуже важливий похід для мене і мого розуміння нашої літератури.
І це те, що формує світогляд.

Вам цікаво, щоб я детально розказав чи дуууууже детально? Бо я шось дуже надихнувся :)
Поставте вогник або + під постом.

P.S. На фото біля могили Стуса, саме сюди було перепоховано Василя Семеновича в 1989 році. Могила до речі, достатньо недоглянута, як і деякі інші важливих постатей, і це те, що мають робити співробітники Байкового кладовища.

@BagnenkoText

Читать полностью…

Книжкова Країна — чудове місце, де дискусії про літературу відбуваються прямо тут і зараз.

З паном Вячеславом Левицьким, упорядником серії класики Віват і Ольгою Погинайко, з видавництва Смолоскип говорили про Розстріляне Відродження, Сенченка, Дніпровського і його невидані романи.
Розмова про Розстріляне Відродження прямо біля стенду Смолоскипу — це прекрасно!

З Ростиславом Семківом перетнулись після його виступу.

З Ілоною Замоцною з Віхоли встигли трохи обговорити як розвивається їх видавництво (спойлер: дуже і дуже вверх)

З Лілією з Лабораторії перекинутись парою слів.

А з письменниками з ЛітОсвіти розвіртуалізувались.

Це прекрасний час.
Щиро надихаючь тим, як багато людей у нас читає!

@BagnenkoText

Читать полностью…

Про відмінність ритму і дисципліни.

Вчора на ЛітОсвіті у нас був український письменник Любко Дереш.
Чесно, вперше взагалі зіткнувся з ним, хоча давно знаю про нього, його книги.

Був вражений купою корисної інформації і думок, які важливі.

Але поділюсь тільки однією думкою.

Знайдіть свій ритм.
Важливо знайти той ритм, в якому ви працюєте.

Дисципліна - слово, яке може напружувати, особливо, коли ти виснажений. Дисципліна — це добре, але іноді себе дисциплінувати дуже важко.

Ритм - це те, що допомагає автору.
Ритм - це про розуміння себе. Ритм - це про стабільність, але без насилля.
Ритм можна знайти навіть коли ти втомлений і виснажений (це про мої 4 навчання, дисертацію, роботу в шпиталі і написання книги, ахах)

Тому важливо знайти свій ритм! І рухатись в ньому.
Я вже писав свою книгу зранку сьогодні враховуючи цю думку — дуже продуктивно.

Якщо корисно — поставте 🔥.
Я тут вирішив не тільки про книги, але й іноді про письменницькі будні, що скажете?
@BagnenkoText

Читать полностью…

Військовий говорить. Поранення. Про плани. Що відновлює.

Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***

З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.

***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.

***

Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.

***

Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.

***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.

Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.

***

Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Принц Гаррі. Запасний. І читання вихідних.

Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.

🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова

«Це мій перший візит до України – і точно не останній. Для мене було величезною честю й привілеєм приїхати сюди разом із делегацією Invictus, із деякими з наших спортсменів та учасників ігор із Великої Британії за останні десять років»,

— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.

Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.

А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.

А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText

Читать полностью…

Книжечка-мандрівочка про Херсон - це неймовірно приємно зроблена книга.
Дуже крута книга сьогодні!
Книжка-мандрівка про Херсон - це алфавіт міста.

Але непросто алфавіт, а дуже незвичайний!
Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія.
І насправді тут багато слів, про які знають тільки місцеві.
Наприклад - дім перуанського купця.
Або Очаківські ворота. Які колись були воротами в місто, як Золоті Ворота в Києві.
Забалка - район, через який я щоранку ходив пішки в школу.
Карантинний острів - місце, де усі кораблі через спалахи епідемій, мали проходити карантин.
Яхт-клуб - який просто неймовірно затишний як ззовні, так і поруч

Ну і відомі всі Олешківські піски, Таврійські ігри, Асканія Нова. І багато ще цікавого.
А ще кавунові форзаци.
А в кінці ще й наклейки!

Коротше, мати таку в бібліотеці обов’язково. Більше вивчити можна по лінку.
Тексти написані разом з місцевими експертами, тому тут буде цікаво як херсонцям, так і всім, хто тільки відкриває моє місто.

А найбільше мені до вподоби - що такі книжечки-мандрівочки є про кожне місто України.
Видавництво Старого Лева на висоті. Справжня якість і дуже важлива серія для України загалом!

А ви любите такі книжки-гортайки, книжки-мандрівочки?

P.S. Раптом хто не знає - я з Херсона. Постійно їжджу в місто як волонтер. І до всього з рідного міста велика увага.

P.P.S. В коментарях відео додам, де я трохи погортав цю неймовірну книжечку.
Дуже приємна на дотик, до речі.
@BagnenkoText

Читать полностью…