Привіт Я - Володимир Багненко, психолог і письменник з Півдня, який пише другу книгу про рідний Херсон. Тут веселюсь як можу - про книги, які читаю, а також про авторські будні. Написати: @bgnnk А ще: @BagnenkoPsy про психологію @BagnenkoDaily про Херсон
Відкритість видавців і розмова з співзасновницею Віхоли.
Цікава розмова вийшла з Ілоною Замоцною на Kyiv Book Weekend, співзасновницею видавництва Віхола.
Я підійшов з вдячністю. Бо їх видання неканонічного канону — це для мене насолода від стилю, простоти і якості.
А ще той факт, що книги виходять стабільно і продовжують виходити ті, яких немає ні в кого.
Окремо торкнувся того, що обкладинки не тверді. (У інтервʼю для видання Сенсор вона говорила про це. Що їх багато хто питає, наче тверді були б кращими)
Показав мого Багряного, якого читаю, трохи вже затасканий, але в обережній прозорій обкладинці.
Ціна на мʼяку обкладинку сильно нижча, а якість видання в цілому висока.
Вона щиро зраділа і подякувала. Навіть попросила сфоткати зріз (він трохи втомлений 😊😏)
Взагалі, ця можливість говорити з авторами і видавцями просто і напряму, питати якісь деталі, давати зворотній звʼязок — це якийсь кайф. Париж 20-х Ґемінґвея і Джойса.
Радість від можливості і усвідомлення, що це люди, які обрали цей шлях вкладати в розвиток нашої культури і у нас спільні цінності.
Пізніше розкажу мабуть, ще історію однієї важливої розмови вчора. Просто сьогодні усвідомлюю саме так наш літературний ринок і світ і радію цьому.
Такі от думки в неділю.
@bagnenkoText
Я на Book Weekend Kyiv.
Радію щиро!
2 круті події одразу сталися!
Таки купив «Пригоди української літератури» Ростислава Семківа! (Майже усюди розібрали вже, де я бачив. А тут ще є. І чекати на додрук не хочеться)
І домовився про запис мого подкасту «Добре, що ти тут» з літературознавицею Богданою Романцовою, яку дуже ціную. В січні будемо робити запис, вже узгодили дату і час.
P.S. А ще й фото зробив де всі 2 події поєднані!
@BagnenkoText
Що читаєте зараз?
Коли я спілкувався з Антоном Мартиновим (писав тут), був враженим його простотою і відкритістю. Він щиро порадив їх бестселер Анастасії Левкової, щоб зрозуміти, що вони видають і як у них видаватись. Я відкладав її книжку "За Перекопом є земля" наостанок, після того, як дочитаю Багряного.
Але на вихідних не втримався та і Багряний хоча й подобається, але там 600 з гаком сторінок і почав читати.
Затягує.
В моєму ламповому фейсбучику такий пост "що читаєте" набирає по 20-40 коментарів, а от в телеграм чомусь я не робив раніше. Виправляю. Буду писати частіше.
А що ви читаєте?
#Книги #ЩоЧитаєте
@bagnenkoText
Дискусія на літературному небосхилі набирає обертів.
На колонку у Форбс одного власника книгарні у Києві потроху починають відгукатись важливі гравці ринку.
Це частина допису Антона Мартинова, засновника Лабораторії. Він для мене один з найважливіших гравців ринку, особливо зрозумів його глибину після розмови на форумі видавців.
І я хочу просто наголосити на шалено важливій думці, яку бачу і яку ми можемо пропустит
Саме видавці — рушії цього ринку і протидії російській експансії.
І автори, і книгарні, і читачі багато роблять, але видавці як атланти, які тримають ринок. Я особливо зараз це побачив, хоча видавництв стає все більше.
Головне, щоб атланти не розправили плечі 😊
А як вам ця дискусія? Слідкуєте?
@bagnenkoText
А за кого ви у Шевченковській премії?
Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка оголосив список номінантів на премію 2024 року у семи категоріях, які пройшли у другий тур. Попереду ще відбір у третій тур.
Про це йдеться на сайті премії.
Мені цікава категорія література. Ось номінанти:
1.Бабкіна Катерина.
Книга "Мій дід танцював краще за всіх".
Представлено ТОВ "Видавничий дім "Комора".
2. Карасьов (Трубай) Василь.
Книга "Павутина".
Представлено Кіровоградською обласною організацією Національної спілки письменників України.
3. Лазуткін Дмитро.
Книга поезій "Закладка".
Представлено ГО "Культурний формат".
4. Мусаковська Юлія.
Книга поезій "Бог свободи".
Представлено Львівською міською ГО "Мистецька рада "Діалог".
5. Павлюк Ігор.
Книга поезій "Танець Мамая".
Представлено Кафедрою української літератури Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
6. Процюк Степан.
Книги "Руки і сльози. Роман про Івана Франка", "Місяцю, місяцю: роман про Григора Тютюнника".
Представлено Івано-Франківською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. І. Франка.
7. Фурса Наталія.
Книга поезій "Вернигора".
Представлено Національною спілкою письменників України.
8. Чорногуз Ярина.
Книга поезій "[dasein: оборона присутності]".
Представлено ГО "Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу".
Я читав далеко не все. Тому тепер є цікавість подивитись, хто пройде далі і прочитати.
А ви читали когось з вказаних авторів?
Фото: Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка/Facebook
@BagnenkoText
Хороші історії розказують ті, хто читає хороші історії.
Зараз на навчанні в Суспільному, вчимось створювати якісні медіаматеріали і сьогодні викладач (Лук'ян Галкін) говорить про створення історій і сторітелінг.
Гарна думка. Хочу поділитись.
@BagnenkoText
Коли складно - я іду працювати з текстами, які мені цікаві.
Часто згадую цю цитату мого улюбленого Ернеста Батьковича Ґемінґвея з прекрасної книжки "Свято, яке завжди з тобою":
"Робота – це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти один порятунок — у роботі."
Поринути в стан потоку - це найскладніше. Знайти той текст, який зараз цікавий. Зараз отримав порцію побажань до моєї книги про рідний Херсон, продовжую працювати (пишу про це іноді більше в маленькому щоденничку: @BagnenkoWriting).
А ви як виходите зі стану "шось все складно?"
@bagnenkoText
Це великий біль для мене
Бібліотека де я починав знімати мій ютуб блог.
Бібліотека Гончара в Херсоні. Величезна. З сотнями тисяч книг.
Більше її нема. Чітко в день звільнення Херсона.
Рашисти знищують все і нашу культурну спадщину.
@bagnenkoText
Це не про книги. Це про моє життя.
Найкращий день мого життя. Яким він був
Про силу історій, відмови, наративи для України і видання книг. Слава Світова у 5 випуску подкасту "Добре, що ти тут"
На цей раз в подкасті у мене в гостях - Слава Світова.
Вона - письменниця і тренерка зі словесної майстерності та творчості.
Говорили про те, як знайти свій стиль, її складні часи, як сприймати відмови і як протистояти російським наративам. А ще:
— Як видати книгу
— Як взаємодіяти з видавцями в цьому складному світі
— Як вона стала дитячою письменницею
— Як вона обирає книжки
— Як знайти свій стиль
І навіть про Євгена Клопотенка і борщ як спадщину Юнеско.
І да, друзі, до мого подкасту прийшла Світова Слава! Ось так просто! Можете вітати, всього 5 випусків і Світова Слава вже прийшла, власною персоною ))
Запрошую до перегляду:
https://youtu.be/8vS8khcQCj4
Кожен ваш лайк, коментар і репост - це не просто шось. Це цінний вклад в розвиток українського ютуба. Тому не втрачайте можливості зробити цей внесок 🙂
І поставте тут вогник🔥
#Відео
@BagnenkoPsy
Уважність - це навичка
Це настільки захопливо - боротись за свою зосередженість, що я цю книжку зробив основною і продовжую вивчати. І буду ділитись знахідками.
Автор пише, щоб свідомо заохочувати в собі стан потоку.
Стан потоку дозволяє бути зосередженим і щасливим
Коли ти провалюєшся в ту задачу, яка дуже цікава - тебе важко відволікти від неї.
Класно, що автор нагадав цю концепцію. Я добре її знаю і вивчав книги Мігая Чіксентмігаї.
Але зараз ще раз згадав. І просто свідомо відкладаю телефон, або виношу в іншу кімнату взагалі - коли працюю над презентацією, текстом чи новою задачею.
І провалитись в стан потоку.
#НавичкаУважності
@BagnenkoText
3 листопада. Цей день в літературі.
Цей день в літературі - розстріл більше 300 культурних діячів України в урочищі Сандармох.
Пізніше їх назвуть «Розстріляне відродження».
3 листопада 1937 року - день, коли ми втратили. Дуже багато.
І замість багатьох слів - фото, яке ілюструє дуже багато.
Це фото - це найкраща ілюстрація.
На фото родина Крушельницьких, початок 1930-х років.
Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. У 1934-37 рр. Володимира, Тарас, Антін, Остап, Іван і Богдан були репресовані та страчені. Це фото стало символом винищення сталінським режимом української інтелігенції.
Розстріляне відродження — це культурне покоління 20-х і 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, кіно та яке було знищене здебільшого під час великого терору.
Представники Розстріляного Відродження активно включилися в процеси розбудови української літератури, культури, науки, що відбувались в УСРР.
Дехто з них задля цього повернулись з еміграції, як Микола Вороний, або спеціально переїхав з українських країв під владою Польщі, як Антін Крушельницький з родиною (на фото вище)
Взагалі до Розстріляного відродження належать письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені фізично, тобто були страчені, померли в концтаборах чи вчинили самогубство, перебуваючи за півкроку від арешту.
Метафора «розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Вперше він вжив цей вислів у листі до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року, запропонувавши його як назву антології української літератури 1917—1933 років, що її на замовлення Ґедройця підготував Лавріненко: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження. Антологія 1917—1933 etc.“ Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва „Антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?». «То нехай же так і буде», — було сказано тоді.
Антологія «Розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці паризької «Культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.
Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними, це число сягало 30 000 осіб.
Натомість досить просто визначити приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю їх публікацій на початку і наприкінці 1930-х. Так, за оцінкою Об'єднання українських письменників «Слово» (організації українських письменників у еміграції), яку було надіслано 20 грудня 1954 року Другому Всесоюзному з'їздові письменників, 1930 року друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36 (13,9 %). За даними організації, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними чи засланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство.
🌀Але повернемось до 3 листопада.
В цей день 151 "українських буржуазних націоналістів" 1937 року було вбито московитами у карельському урочищі Сандармох.
І хоча до «Розстріляного відродження» належать сотні закатованих і репресованих - саме цей день особливо болить.
Загалом 27 жовтня, 1, 2, 3, 4 листопада капітан держбезпеки Міхаіл Матвєєв пострілами у потилицю з револьвера розстріляв 1111 осіб, про що рапортував начальству.
Ця війна проти нашої ідентичності триває вже давно.
Памʼятаємо. Вивчаємо. Шануємо.
Якщо вам теж важливві літературні дати - поставте вогник. Буду писати і надалі.
Для мене це архіважливо і цінно.
Буду збирати їх по хештегу #ДеньВЛітературі
@BagnenkoText
Головний герой фільму "Памфір" про становлення актора, дорослішання без батька і укр.кіно - свіжий випуск "Добре, що ти тут", випуск 4
Сьогодні у мене в гостях Олександр Яцентюк, - актор, який зіграв головну роль у фільмі “Памфір”.
Я дуже радію цьому. Бо цей фільм щиро вразив мене, коли я подивився його у квітні 2023 року.
Стрічка отримала головний приз міжнародного кінофестивалю в Каїр, гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», стала учасницею багатьох міжнародних кінофестивалей. «Памфір» названо у числі найкращих фільмів 2023 року за версією британського «The Guardian».
Канський фестиваль.
В Чилі - найкраща чоловіча роль.
У нас вийшла щира і тепла розмова. Я дуже радію цьому. Бо Саша - людина, яка справді рухається до мрії. І зробила себе сама. А ще він не цурається того, що можна працювати руками, бути плиточником, коли не вистачає грошей, щоб рухатись до своєї мрії.
✅ Ми говорили про його рух до мрії;
✅ Про участь в Памфірі;
✅ Про улюблену сцену в фільмі і найскладнішу;
✅ Про те, як зніматись в бійці;
✅ Про майбутнє українського кіно;
✅ Про його складні часи;
✅ Про родину;
✅ Про дорослішання без батька;
✅ Про поради для молодих акторів, а точніше відсутність порад
https://www.youtube.com/watch?v=LuRmqTT21ns
Отут прям прошу - поставте лайк + напишіть коментар під відео, це дуже допоможе в поширенні таких відео.
Бо це тільки початок нашого подкасту і це дуже важливий проект для проходження складних часів.
@ObodreniePsy
Книжка про динаміку токсичних стосунків —
«Магма».
Рекомендація від психолога.
Іноді буду рекомендувати для прочитання щось як психолог. Для розуміння якогось феномену чи процесу. Оця книга така.
Коротко.
От якщо хочете відчути токсичні стосунки абʼюз близько, відчути шо це, але не в реальному житті — це ідеальна книжка.
Тут кров стине в жилах.
Бо те, що пережила головна героїня у стосунках з хлопцем — це біль.
Мені хотілось начистити йому пику кожну третю сторінку, попри всі кордони і вихованість.
Авторка показує динаміку токсичних стосунків. Дуже повільно щупальця абʼюзера проникають і захоплюють все життя дівчини. Як психолог я розумію, що таких текстів треба більше. Саме для профілактики.
Це ісландська письменниця — Тора Хьорлейфсдоттір, вона авторка трьох поетичних збірок. У 2019 році дебютувала у прозі із романом «Магма», а у нас вийшла в 2022.
І успішно вийшла. Мені дуже зайшла, хоча тема складна.
Ще цікаво, що коли я говорив з видавцем Антоном Мартиновим, засновником «Лабораторії» на Львівському форумі про видання моєї книжки — він згадав саме цю як приклад невеликої за розміром і успішної книги. Про свою книжку поки рано говорити, вона ще в роботі. Але те, що він згадав саме цю — це цікаво.
Час прочитання: 3 години
Однозначно рекомендую.
Якщо такі огляди цікаві — дайте 🔥
Автор тексту: Володимир Багненко
#книжки #КнижкаВідПсихолога
@bagnenkoText
Нові книги в моїй бібліотеці.
Все хочу почати фотографувати те, що купляю. Бо книги додаю в бібліотеку постійно. І вирішив не відкладати і просто зараз це і зробити. Ось 3 новенькі.
Давно хочу прочитати «Щиголь». Взагалі Пулітцерівська премія, на мій погляд, одна з найбільш цікавих, бо там важливі саме тексти і якість тексту, і цікавість. На відміну від Нобелівської, де іноді політичні мотиви важливіші. Завжди намагаюсь читати.
Віра Агєєва написала багато цікавих есеїв про українсько-російські відносини і їх видали під обкладинкою «За лаштунками імперії». Всі зібрані в одній книжці. Та і я планую колись видати щось схоже. Тому зараз читаю. І дуже подобається якість видавництва «Віхола».
Плюс у мене зараз важливий крок - я хочу підтримувати українську культуру. Гривнею, звісно, не тільки публікаціями. І тому купляю книги різних видавництв.
Взагалі тут буде набагато більше про українську книгу.
Ну а Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу» - то на подарунок. Але вирішив сфотографувати, бо книга достойна прочитання раз на рік мінімум. В наших умовах війни. Ставить на місце голову.
#Бібліотека
@BagnenkoText
Найбільше я люблю книжкові події за людей, які тут.
Отак читаєш канал, наприклад «Книжкове буття». А потім зустрічаєш авторку каналу і спілкуєшся з нею легко і ділишся знахідками і книжками. І поруч з нею Руслан, колега з видавництва Vivat.
Я щиро рекомендую якщо є можливість — приходити на такі події. Воно того варто, порцією натхнення, яку ви отримуєте.
Я побачив купу знайомих цікавих людей з книжкового світу і буду черпати натхнення ще якийсь час з цих днів Kyiv Book Weekend.
@bagnenkoText
Мені болить.
Болить, читаючи про ці жахливі тортури в книзі Багряного «Сад Гетсиманський». Не знаю, як так вийшло, що в школі я не читав її, а може і добре, що зараз читаю вперше.
Не цурались нічим. Статеві органи. Очі. Бити впʼятьох. Бити старих людей. Дуже старих, які ледве ходять. Принижувати. Знімати одяг догола і погрожувати розчавити всі кінцівки.
Змушувати підписати папірець, що ти задумував вбити Єжова чи Сталіна і готував цілу підпільну організації.
У мене ком в горлі майже з 15 сторінки книги.
І я продовжую читати.
Ця книга варта того, щоб її читати. Щоб ми знали реальність. НКВС знищувала цілі покоління, тисячі і сотні тисяч.
Блохи. Задуха. Люди живуть в нелюдських умовах. Тортури. Переламані ребра. Відсутність будь-якої медичної підтримки. Не їжа, а знущання.
люди вмирали в тюрмах.
А ті, хто не вмирали, після катувань — підписували всі обвинувачувальні документи і їх розстрілювали.
80% в цій тюрмі — українці. В ще вірмени, перси, німці, молдовани, всі.
І не якісь забулдиги зі злиднів — інженери, письменники, голови, керівники, авіатори, конструктори, митці, доктори, професори, прокурори, інтелігенція. Люди, які будували міста і створювали культуру. Талановиті, сильні. Ті, яких і треба зламати системі, щоб мати упорядкованими тільки слабких і покірних.
Спостерігаєш за цим очима Андрія Чумака, головного героя, який все це проходить.
І ця країна зараз знов намагається захопити нас. Це біль.
Але я продовжую читати. І хоч стиль Івана Багряного тяжкий і іноді розтягнутий і затхлий як повітря в тих тюремних камерах НКВС, він чудово вміє занурити в сюжет. Цього достатньо.
Дивно. Але поруч з болем є якесь полегшення від розуміння глибини всього, що пережила наша нація. І віра, що ми витримаємо! Бо вже скільки разів ламали
Віра! все витримаємо! Тільки якщо не позжираємо одне одного.
Є один момент в книжці, який глибоко запав в серце і надихнув.
Андрій потрапляє у велику камеру, де сидить 340 людей. І зустрічає знайомого. Вони трохи спілкуються і через деякий час починають … співати. І співають у два голоси пісні, які є підтримкою для них двох. А стали для всієї камери.
«Після тієї пісні вони сиділи як два брати, горнулися один до одного, і не було, мабуть в обох камерах другої людської пари, так злютованої доужбою»
Тільки в єдності ми витримаємо!
А я продовжу читати далі і ділитись.
@bagnenkoText
Тим часом автори дивляться на літературний ринок…
(Взято у Мартина Якуба)
@bagnenkoText
Книги англійською
Поділюсь досвідом, як я зараз вивчаю англійську і читаю одночасно.
Я беру книжку автора, який просто цікавий. Сама тема цікава, чи автор.
І рухаюсь потроху вперед, з олівцем, підкреслюю цікаві слова чи словосполучення.
І намагаюсь вивчати саме сенс, що автор хотів донести.
Зараз почав вивчати Еріха Фромма. Він потрібен мені для навчання (я зараз навчаюсь в аспірантурі по психології і на базовому курсі по логотерапії).
Я потроху читаю з інтересом, цікаві слова виписую і запам'ятовую.
Це не швидко. Але я точно якісний спосіб вивчати мову.
І так я вбиваю двох зайців - і вивчаю матеріали для своєї аспірантської роботи, і вивчаю англійську.
Чи читаєте ви на іноземних мовах? Якщо так - то що саме?
#КнигаПрямоЗараз
@bagnenkoText
Осип Турянський іде на підмогу до Івана Багряного
Читати Багряного - це стає звитягою!
Мені подобається, але 630 сторінок відбірного болю - це складно.
Тому продовжую знаходити рішення, як підтримувати себе в цій болючий агонії.
У Віхоли в неканонічному каноні Іван Багряний - це одна з найбільших книг.
Вирішив, що паралельно буду вивчати інші, більше короткі. У мене вже закуплені.
Осип Турянський "Поза межами болю" - це експресіоніст, який написав просту і одночасно дуже сильну книгу про Першу Світову. Він сам був учасником Першої Світової.
Про війну читати зараз - це як дихати.
Почав чередувати Багряного і Турянського, так легше.
А на виході буду мати 2 книги неканонічних класиків.
Вигода усюди.
А що ви читаєте?
#КнигаПрямоЗараз
@bagnenkoText
“Коли не знаєш чого ти хочеш —отримуєш купу того, що не хочеш». Цитати з прочитаного.
І тут я прозрів.
Коли ти не знаєш, що саме тобі треба — зʼявляється реально купа того, що тобі не треба.
«Бійцівський клуб» продовжує вражати. Пішов думати.
#цитати #читаю
@bagnenkoText
Фільми і книги. Що спочатку?
Втомився від монотонності Багряного, тягну потроху, але повільно і переключився на Паланіка «Бійцівський клуб». Його дебютний роман!
І от у мене питання.
Як розвидіти Бреда Пітта в ролі Тайлера Дьордена і Едварда Нортона в ролі головного героя? Я бачу їх в кожному слові автора.
У вас теж так, коли читаєте книжку після фільму? (Я зазвичай спочатку читаю, а потім дивлюсь, але той фільм я дивився ще у сиву давнину, десь в 2005)
P.S. До речі, книга дуже круто і легко написана!
@bagnenkoText
Новий рік Херсона!
Маму я не чув 5 діб.
Вона з бабусею в одній квартирі. Але по місту ходять озброєні вбивці-окупанти.
Тато теж десь в Херсоні. Нічого не знаю.
Але чи живі вони, чи все з ними в порядку
Я нічого не знав.
Окупанти підірвали 6 листопада телевишку, вона впала просто в парк. Звязку нема.
Але по факту зв’язку нема квітня 2022 до листопада. 7 місяців, зв’язку майже не було. Ми говорили уривками, мало.
Зазвичай ми багато спілкуємось
От в такому стані я підійшов до цього дня.
Мені страшно. Густий страх. Багато страху, проти якого я стою, бігаю зранку, спорт і багато практик, щоб бути в тонусі!
В цей день ми були в Ірпені на командній зустрічі фонду. Звісно, командна зустріч пройшлоа трошки мимо меене.
Я не міг заспокоїтись
Я три дні не міг заспокоїтись. Я скакав в той день на Майдані, там було багато херсонців.
А потім поїхав в Херсон, при першій ліпшій можливості.
Завантажив машину купою їжі і всього, шо знайшов і поїхав.
Приїхав, одразу до мами. Вона насмажила картоплі.
А потім ми поїхали на центральну площу.
Скакали і сміялись!
Цей день для мене як новий рік. Новий рік життя! Щастя і радість досі переповнюють мене!
Я святкую його
І сьогодні я думаю про всіх нас. Про велику ррдину херсонців. Близько 350 тисяч на момент 24 лютого 2022
Але насправді близько кількох мільйонів по моїм відчуттям. Бо багато хто наших, з півдня, вже не живуть в місті, але ніжно люблять.
Ми багато втратили. Дуже
Але!
Ми тепер знаємо про одне одного!
Ми є одне у одного! І в цій єдності сила!
Я хочу розділити це!
Радість і щастя
Це новий рік Херсона!
Це і мій новий рік.
Всіх зі святом!
P.S. Я приїхав, роздав всю їжу, забрав батьків і вивіз з міста. Туди, де підготував можливість для них жити.
А якими були ваші відчуття в ці дні?
@bagnenkoDaily
Маркетинг у видавництві Макса Кідрука на дуже класному рівні.
Як маркетолог з 8 річним стажем до того, як пішов у психологію — кажу це.
Бо цей маркетинг викликає емоцію.
@bagnenkoText
До мене прийшла Слава Світова
Люблю говорити про письменництво з людьми, які в цій сфері глибоко розбираються.
Я нещодавно розпочав подкаст "Добре, що ти тут", запрошую всіх, хто цікавий - говоримо про різне, але зазвичай про складні часи і дорослішання.
Сьогодні в гості запросив письменницю Славу Світову! Це дуже крутий псевдонім, про це ми теж поговорили, до речі.
Ефір пройшов дуже цікаво!
Скоро викладемо на ютуб.
Говорили про її творчий шлях, складні часи і як протистояти російським наративам. А ще:
— Як видати книгу
— Як взаємодіяти з видавцями в цьому складному світі
— Як вона стала дитячою письменницею
— Як вона обирає книжки
Коротше, 40 хвилин пролетіли дуже швидко.
Просто анонсую і радію!
Трошки треба зачекати!
#МійПодкаст
@BagnenkoText
Напрягає мене кліпове мислення і складність нормально зосереджено працювати.
Постійні перемикання не дають ефективності і результату. Відчуваю шкірою.
Відклав все. Читаю сьогодні «Мистцетво зосереджуватись» від Лабораторії.
Поки йде доволі добре. Автор щось тямить. Багато цікавих усвідомлень.
Одне з основних — краще робити одну задачу якісно, аніж перемикатись між 2 чи 3. Коли ми перемикаємось — завжди втрачається якість і мозку потрібен час знов зосередитись.
Як мінімум насолоджуюсь читанням, сповільнився і не перевіряю телефон кожні 20 хвилин.
#читаю
@BagnenkoText
Читаю Ірвіна Ялома «Питання життя і смерті» і так мені добре з цією книжкою.
Передісторія книги така.
Його дружина Мерилін помирає.
І вони вирішили удвох писати цю книгу. По черзі. Розділ за розділом.
Дуже і дуже тепло на душі. Від їх стосунків, довіри і шляху, який вони пройшли разом.
Приніс вам трохи того, що дуже розчулило.
Взагалі готуюсь до нового курсу по психологічній стійкості. Готую матеріали, в понеділок перше заняття вже веду.
А це читаю для натхнення і відпочинку, хоча тут і про смерть, але мене це надихає, вибачте 💁🏻♂️😊
#книжки
@bagnenkoText
Запросив до свого подкасту «Добре, що ти тут» головного героя одного з улюблених українських фільмів «Памфір» - Олександра Яцентюка.
Підтримайте, будь ласка, друзі!
Це один з найкращих моїх подкастів. Рекомендую!
Рубрика «Досвід видання». Як я знайшов видавця і видав свою першу книгу. Вступна частина.
Всім привіт.
Хочу потроху підсвічувати мій досвід видання. Бо знаю, що багато хто хоче видаватись. А видання першої книги ноунеймом для видавця - це завжди цікавий досвід. І я збираю історії інших.
І мені вдалося ще у 2019 році. То вважаю, що це буде вам цікаво і важливо.
Рухаюсь до видання другої книги, сам рукопис вже готовий.
Але більше буду розказувати на прикладі першої книги «Неідеальний тато», яка вийшла у видавництві «Мандрівець» в 2019 році.
Я вирішив зробити все можливе.
Тоді на вулиці стояла холодна весна 2018 року. Я відправив лист у 6 видавництв. Отримав відмову від 3 чи 4, точно не пам’ятаю.
І з кожним листом я покращував сам лист і працював над ним.
А потім був Книжковий Арсенал. У 2018 році.
Я просто гуляв по виставці і підходив до різних стійок видавців.
І знайшов тих, хто погодився прочитати мій лист і рукопис.
До речі, рукопис не був фінально готовий ще.
Перше, що мені стало зрозуміло.
Видання книг - це дуже і дуже повільна справа.
Ти можеш дуже спритно писати, дуже якісно і швидко.
Але видання буде йти стільки, скільки треба для якості.
А якісне видання - це автор + редактор + коректор + верстальник + ілюстратор + сам видавець.
І це ще якщо нема перекладу.
Я працював над книгою все літо 2018. Потім осінь патріарха праці з рукописом і редактором, підпис документів на Львівському форумі видавців.
Але тільки в травні 2019 вона вийшла.
Окрім цього висновку було ще кілька доволі неочікуваних.
Поки я видаю свою другу книгу, буду розказувати про першу - бо цей досвід неоціненний.
Якщо вам цікаво послухати інші висновки про книгу - поставте вогник.
До речі, у мене залишилось всього штук 10 примірників першого видання «Неідеального тата» - вона для родин, батьків, мам і тат. Якщо вам цікаво почитати - напишіть мені
#ДосвідВидання
@BagnenkoText
Микола Хвильовий «Я (Романтика)». Книги, які читаю.
Введу нову рубрику - «Книга, достойна бібліотеки»
Це книги, які мають бути у вашій бібліотеці.
Це не рецензії на книги, а просто думки вголос по ходу читання.
Я дуже хочу, щоб ми, українці більше знали про нашу прозу і читали її. Така у мене меркантильна мета.
Перша книга - це Микола Хвильовий «Я (Романтика)».
Микола Хвильовий - сьогодні важливий український прозаїк, поет, публіцист, політичний діяч, один з основоположників пореволюційної української прози або так званого «Розстріляного відродження». Один з найвідоміших представників розстріляного відродження, ідейний натхненник гасла «Геть від Москви!».
Він - людина смілива, чесна, порядна і з дуже яскравою українською мовою.
Людина, яка спочатку повірила радянській владі, а потім, побачивши жахіття Голодомору і жахи чекістів, зневірилась настільки, що покінчила з собою.
Я (Романтика) - нереально сильна книга. Книга достойна.
Історія досить проста і вкрай страшна. Чекіст, хлопець з України повинен вирішувати, кого розстрілювати, а кого ні. Він це робить, як у грі. І ось він бачить свою маму серед людей, про яких повинен вирішити.
І його рве на частини. А ще у нього є чекісти-побратими
Але що було далі - для цього вам треба відкрити книгу і прочитати.
На мій погляд, ця книга - одна з тих, яка обов’язково повинна бути в бібліотеці.
#Книги #Українською
@BagnenkoText